Незважаючи на величезну концентрацію сил російських окупантів, план операції з просування на Сході України виявився для них нереалізованим. Рано говорити навіть про можливість оточення Лисичанська та Сєвєродонецька – тут противник практично втратив резерви.
Західні аналітики пишуть, що українські військові розширили початковий успіх свого контрнаступу навколо Харкова. Наступ Росії вздовж лінії Сіверський Донець загалом застопорився, з обмеженими успіхами в Попасній. При цьому на сьогоднішній день у районі Харкова зафіксовано 3 БТГ окупантів, які не здатні утримувати зайняті території через нечисленність та виснаження. Проте на території Бєлгорода є досить великий оперативний резерв у 18-19 БТГ. Частина його, можливо, буде спрямована на посилення угруповання в районі Лимана, але незначна – банально не буде чим закрити кордон на півночі, де необхідно утримувати за будь-яку ціну Вовчанськ. На думку американського військового аналітика Майкла Маккея, Вовчанськ вже зараз обмежений у постачанні російських військ в Ізюмі і вони відчувають гостру нестачу всього – від продовольства до пального та боєприпасів.
У Донбасі загалом сконцентровано 65-70 БТГ окупантів, а саме: 35-40 БТГ у районі Ізюма, розташовані на південний захід та схід від Ізюма, однак мають колосальні втрати; 23 БТГ на півдні та в районі Маріуполя; 7 БТГр на півночі Луганської області.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко вважає, що вирішення питання з окупантами в районі Харкова стане визначальним для розгрому їхнього Ізюмського угруповання, а це призведе до того, що цей картковий будиночок посиплеться на всій півночі. І це можливо так.
Сама тактика дій рашистів на східному театрі бойових дій змінилася. Замість атак щільними колонами ворог застосовує артилерійські нальоти, під прикриттям яких намагається вгризатися в територію. Виходить так собі з кількох причин. Це і недостатня кількість сил та засобів для операції, і відмінна контрбатарейна робота української арти, а також успішні рейдові удари захисників України на флангах та у ближньому тилу. Варто зазначити, що логістика у рашистів залишилася слабкою і ненадійною. Виходить, що техніка ворога в тому числі відчуває і простої через недовезення ПММ та боєприпасів, перебуваючи під вогнем.Що в Ізюмі – у деталях
Насправді наступати в районі Ізюма на наші позиції – це повторити “успіх” операції в районі Макаров – Буча – Димер, де лісисто-болотиста місцевість не дозволяє концентрувати великі сили для завдання масштабних ударів або проривів в одному напрямку, а ось діяти рейдовими групами і вибивати техніку супротивника таким чином досить легко. Тим більше, що ЗСУ мають відмінний досвід такої роботи.
Усе це відбувається на тлі підтримки артилерією та іншими цікавими рішеннями від союзників. Танки та бронетехніка окупантів щодня вибиваються десятками, а справної вже не так багато. Вперше масово використовуються західні боєприпаси з лазерним наведенням на дистанції до 10 кілометрів, наприклад, що значно підвищило точність атак на ближні тили окупантів.
Приблизно тиждень тому ЗСУ звели понтонну переправу та провели успішне перекидання сил через Сіверський Донець у районі Протопівки, що дозволило взяти угруповання в районі Ізюма в півохоплення. Так, сам район розташований у досить вузькому горлі, яке прострілюється артилерією та атакується з трьох сторін.
Логічно, що окупанти тепер перенесли основний напрямок удару у бік Лимана і далі на схід, проте тут на них чекає приблизно схожа ситуація.
Спроба взяти навіть Лиман поки що закінчується величезними втратами, а про те, щоб вийти до Слов’янська, говорити навіть не варто, тим більше, що перед Слов’янськом можна вибудувати ефективну оборону, користуючись зручною місцевістю, де можна вести не лише рейдові атаки, а й ефективні артилерійські. Наприклад, з Карачуна чудовий огляд на кілометри навколо.Ситуація навколо Лисичанська та Сєвєродонецька
Щодо лінії оборони Рубіжне – Попасна, то тут наміри рашистів цілком зрозумілі. Оскільки ні про яку операцію оточення українських військ на Донбасі вже не йдеться, то ідея вийти на кордони Луганської та Донецької областей поки не відкинута. І якщо оборона навколо Лисичанська та Сєвєродонецька вибудувана досить надійно, то комунікації на південь перебувають у не настільки вигідному становищі.
З одного боку, відхід із Попасної підрозділів ЗСУ був закономірний. Містечко постійно обстрілювалося супротивником із щільної забудови з боку Первомайська і Стаханова і на певному етапі там уже не було за що зачепитися. Розгорнувши за задумом супротивника на виступі та висоті артилерію, окупанти планують розширити зону артилерійської поразки оборони ЗСУ з ідеєю продовжити наступ.
Проте, сконцентрувавшись на виступі підрозділу, супротивник потрапив в аналогічну ситуацію, коли його сили, до цього виснажені, в цьому обмеженому просторі будуть пристріляні українською артою і просування, можливе лише у напрямку Покровського, упирається в сильну оборону, вибудовану надійно і яка має надійні тили в Бахмуті й далі, з розгалуженою логістичною мережею.
На північ, у районі Лисичанська противник робить серйозні спроби перерізати єдину трасу на місто, що може призвести до часткового оточення як Лисичанська, так і Сєвєродонецька. Налагодивши переправу через Сіверський Донець, рашисти рушили у бік Білогорівки, де були розбиті, а переправа зруйнована. Але найімовірніше, цю спробу буде повторено найближчими днями, незважаючи на постійну загрозу флангового удару з боку Серебрянки, де для цього є постійні умови. Сама Білогорівка перебуває під постійним вогневим контролем ЗСУ, а тому тут на ворога чекають стабільно високі втрати.
Тому, найімовірніше, операцію окупанти збираються звести до оточення Сєвєродонецька та Лисичанська замість масштабного оточення ЗСУ на Сході. Однак і тут у них поки що зовсім погано.Провал під Ізюмом та майбутній обвал оборони рашистів на Півночі
Крім прямої небезпеки для Ізюмського виступу, є не менш можлива небезпека для військ рашистів у Ямполі, який також не захищений із західного флангу, а також є можливість ліквідації виступу на Попасній, прострілюваного з трьох сторін. Таким чином, ні там, ні там противник не зможе сконцентрувати великих сил для подальшого наступу – у нього їх просто немає на даний момент, зважаючи на те, що сильно пошарпані підрозділи частково перебувають у ротації.
Весь можливий резерв рашистів на Східному фронті української оборони – не більше 10 БТГ, які вони поки що не знають, як у цій зоні розподілити. З одного боку чимось треба прикривати Бєлгородську область і не допустити захоплення Вовчанська, який розташований від лінії зіткнення з ЗСУ лише за 10 кілометрів лісистої місцевості.
Визволення Вовчанська призведе до серйозних проблем із постачанням окупантів аж до Лозової, а це загроза вже для всього північного угруповання супротивника, оскільки наступна мета – Куп’янськ і потім фактичний кінець усієї операції супротивника в районі Ізюма та Лимана. У разі навіть висування наших військ у бік Куп’янська, противник буде змушений екстрено виводити залишки військ із зони Ізюма, а це означає обвал уже оборони рашистів у Харківській області та витіснення їх у Луганську, з уже подальшою утилізацією там.