Моя бабуся Проданюк Ніна Ігнатівна
народилася 23.03.1922 року. У другу світову війну до них теж прийшли «Визволітєлі» Тоді в них теж був шок, як добре живуть українці. Бабуся була з багатої родини в них було багато земель, худоби, адже від діда-прадіда вони працювали.
Їх назвали куркулями, бабусю з сім‘єю забрали і все спалили…. Горіли стайні і їм не дозволили випустити худобу. Коні, корови і все живе горіло заживо… Її вивезли до сибіру, там довгих 10 років вона відбудовувала «расею»…
Вона розповідала страшні речі у них всіх був смертний вирок, на хустках був номер під яким вона мала бути розстріляна. Коли помер сталін їх випустили…Це тільки маленькі спогади з мого дитинства коли бабуся розповідала ці страшні історії.
Я дуже люблю подорожувати, але от в росію мене не тягнуло ніколи… Жаль, але сім-десять з гаком років так і не навчило росіян бути людьми і вони знову повторюють спробу знищити українську націю. Проте на нашій стороні правда та Бог!!! В нас буде все добре, правда ціна людського життя надто велика…
Я знаю наші бабусі і дідусі це бачать і молять Бога за нас, адже вони любили нас понад усе…07.07.2008 р. моя бабуся померла в поважному віці 86 років.
Бог допоміг їй пройти все!!!Пам‘ятаємо, любимо дуже скучаємо! Вічна пам‘ять…
Джерело: Lyudmila Pryimak