“Просто є дві України. Одна збирала – на армію, на поранених, на сиріт. Не скиглила та шукала, де б ще заробити. Другая ныла пять лет про зубожиння, пряталась от налогов и тянула субсидии…”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише українська волонтерка Майя Тульчинська:
Одна свідомо переходила на українську, навіть якщо була все життя російськомовною.
Другая продолжала жить под девизом какая_разница_на_каком_языке.
Одна раділа новим виконавцям, новим українським гуртам на радіо, новому українському кіно та книжкам.
Другая радуется возвращению “Сватов” в телевизор и бежит за дурные деньги на концерт Любы Успенской.
Одна докладала зусиль для перемоги і готова докладати їх далі.
Другая сидела на диване и прямо на нем устала от войны.
Якщо стисло:
- Одна хоче жити в Європі.
- Другая хочет жить в дупе под названием Россия.
В России тоже так было, что характерно. Там тоже было две России – либеральная и скрепная. Выжила только одна.”