Я вже чимало років живу зі своїм чоловіком. Багато часу минуло, але за весь цей час, як би я добре не ставилася до родини свого чоловіка, але моя свекруха обожнює лише свою дочку, онука, її родину та зовсім не помічає нашу.
Моя мама живе далеко від нас, а на мої скарги часто мені каже, що так завжди буває. Мами більше люблять онуків від дочок, і нічого з цим не вдієш. Це вона, напевно, вигадала, щоб мене заспокоїти. Нібито є якийсь незрозумілий зв’язок, а дітей сина привела на світ зовсім інша жінка, чужа їй людина.
Не знаю, що й думати. Ми з чоловіком живемо у свекрухи, у нас є маленький прекрасний синочок, чотирьох років. Я поки не працюю, сиджу з дитиною вдома. Свекруха підрахувала, що так вийде дешевше, ніж йти в садок або няню наймати. Вона сама працює добу через троє.
У мого чоловіка є старша сестра, але її дитині теж чотири роки. Вони живуть окремо, всім забезпечені, чоловік сестри мого чоловіка заробляє дуже добре, їх дитина ходить до престижного садочка. Чи треба говорити, що свекруха майже весь вільний час допомагає своїй доньці з її синочком? Вранці, як тільки прокинеться, мчить туди ні світ, ні зоря, відводить дитину в садок, потім зустрічає, везе його відразу в якісь центри раннього розвитку з англійською мовою і басейном.
На дрібниці я вже не звертаю уваги: напечу чоловікові пирогів, так свекруха, коли їде до дочки – все кине в пакет і забере. Я ж ще можу напекти пирогів, мені ж нічого робити! А дочка її дуже зайнята людина, після роботи не біля плити стоїть, а в салони краси їздить.
Якось займалася консервацією, це у мене дуже смачно виходить, так вона все критикує мене. Її донечка по-іншому робить і спеції інші кладе, і кришки не такі використовує. А потім дивлюся – банок все менше залишилося, знову їм відвезла.
Ну, це можна промовчати, але коли вона починає хвалити того онука, сина її доньки, а мого сина лише критикувати, то я вже не можу промовчати. Ось той букву вивчив, картинку намалював! Навіщо порівнювати дітей, коли вони всі різні? Зрозуміло, що для кожної матері своє дитя завжди буде найкраще.
Коли сестра з сім’єю до нас приїжджає в гості, наші діти граються разом. Моя дитина вже чистенько говорить короткими реченнями, може читати прості слова. Їсть акуратно, прибирає за собою, а його брат, тільки сперечається з усіма, та просить, щоб йому все готове в руки дали.
Коли в останній раз на сімейному святі свекруха подарувала обом своїм онукам машинки – я була дуже засмучена! Тому онукові – машинку на пульті, а моєму синові – якась дешева, яка в той же вечір і зламалася, добре, хоч колеса крутилися.
А потім я пишалася своїм рідненьким синочком! Він машинці цій дуже зрадів, дякував бабусі своїй, очі світилися щастям. Відразу побудував з книжок гірки, містки, трампліни і став пускати по цій трасі свою вантажівку. Чоловіки зацікавилися, підсіли на килим гратися до нашого синочка. А той онук взяв в руки пульт, потримав хвилину і викинув бабусин подарунок.
Що не так зі мною і моїм сином, що свекруха так ставиться до нас? Я намагалася поговорити з нею один раз, а вона махнула рукою і сказала, що це мені здається, сказала, щоб я нічого не вигадувала. От як мені тепер бути.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.