Аня не так давно стала свідком досить-таки дивної історії.
Дівчина працює в центрі мегаполісу, а живе в годині їзди від місця роботи, тому до пригод в дорозі вона вже звикла, хоча, як виявилося пізніше – не всіх.
У той день було жaхливо душно на вулиці, тому два квартали Аня пройшла пішки, спостерігаючи сумні обличчя пасажирів автобуса, який застряг в пробці. Дійшовши до повороту, вона сіла в іншу маршрутку.
На одній із зупинок в маршрутці почалася метушня. Ззаду доносилися гучні звуки і жіночі вигуки. Аня повернулася і побачила таку картину. Чоловік і жінка схилилися над чимось і активно копошилися. Інші жінки піднявшись з крісел, цікаво заглядали назад і про щось говорили.
До Ані долинали лише уривки фраз “дитина, як же так”.
Водій маршрутки на прохання схвильованих пасажирів зупинився у найближчої зупинки і перейшов в салон до пасажирів.
Пасажири нервували – жінка, яка вийшла на попередній зупинці, залишила в маршрутці дитину, прямо так в переносній колисці. Як виглядала жінка ніхто не запам’ятав. Ті, хто сидів поруч пасажири, думали, що дама, яка поставила люльку на сидіння і пройшла до виходу, в маршрутці їхала не одна, а тому слідом за нею вийде і той, хто понесе дитину. Але жінка вийшла на зупинці, а дитина залишилася. До того ж всі хто сидів поруч виявилися не в курсі, чия це дитина. Ось і почалася паніка. Всі раптом зрозуміли, що жінка щойно кинула малюка.
Викликали поліцію. Водій поки ті їхали став опитувати свідків. Всі навколо метушилися і намагалися згадати хоч щось про жінку, не метушитися тільки чоловік, який спершись об вікно і тихо дрімав.
Через напевно 5-7 хвилин такої метушні, поки пасажири пояснювали все поліції, цей чоловік раптом спокійно встав, взяв люльку і вийшов з маршрутки. Пасажири втратили дар мови. Поліцейський звичайно його зупинив. І що ви думаєте? Виявляється, це його дитина, а сам він глyхонiмий. Він просто не чув всього цього галасу навколо. Малюка в колисці жінка притримувала тільки лише тому що їй стояти не хотілося, ось вона і втиснулася.
Аня тоді на роботу на 2 години запізнилася. Але прийшла туди в результаті під великим враженням, вони потім весь день з колегами цю ситуацію обговорювали. Але головне питання так і залишилося відкритим – як взагалі батько будучи глyхонiмим міг просто так всю дорогу спокійно спати, коли люлька з його дитиною стояла поруч без нагляду? Як таке можливо?
Але напевно на це питання Аня вже не знайде відповіді.
Ось така от історія трапилася з Анею. Громадський транспорт – це взагалі ще той атракціон, що нe день, то пригода, але щоб таке.