Один мій давній товариш не вміє сидіти на місці і постійно подорожує по країні. Цей цікавий персонаж (Сашко, привіт тобі, якщо теж читаєш!) Не залишає без уваги старі зруйновані будинки, склади та інші нежилі приміщення. Він розшукує там всілякі раритети і займається їх збиранням.
Так він знайшов банку консервованих сардин 1960 року випуску.
Я попросив у нього цю знахідку для себе у вигляді презенту – вже дуже цікаво мені було що ж там буде всередині після стількох років зберігання.
Більш того, я вирішив провести експеримент і порівняти їх з сучасними консервами, причому не тільки візуально, але і на смак. Загалом, томити не буду, перейду відразу до справи.
Коли я встромляв консервний ніж в кришку банки, відразу відчув, що цей старий метал набагато товстіше і міцніше сучасного. З отвору почувся приємний і апетитний рибний аромат.
Вміст здивував ще більше – весь простір усередині було заповнене рибою, в той час як в нинішніх консервних банках переважає рідина.
І до речі в тих, старих консервах, ця рідина повністю складалася з олії, а сьогодні її явно сильно розбавляють водою.
І тоді я ризикнув і спробував вміст банки з 60-го року. Він виявився смачним, нітрохи не зіпсованим і не віддавав ніякими хімічними ароматами. Загалом, робили на совість, не те що тепер.