Тривалий ідхід від влади команди Порошенко викликає безліч питань і прогнозів щодо майбутнього великого бізнесу, який не входить в публічний список олігархів України. Всім добре відомо, що відносини підприємця з чиновниками і державними структурами є запорукою або процвітання, або розорення
Як повідомляє видання Vlasti.net з посиланням на видання “За право”, зараз безліч експертів зайнято оцінкою і прогнозами нової ситуації, коли замість типового представника «своїх» приходить президент, який не має ніяких інтересів в роздачі преференцій друзям або переслідуванні конкурентів. Принаймні, так заявляється. Однак факти залишаються фактами, і, що важливо – слідом за Володимиром Зеленським до керівництва міністерств і відомств неминуче прийдуть нові люди. Поки навіть не важливо, будуть вони «поганими або хорошими», головне – зупинити на час той конвеєр, який виробляє заздалегідь відомі для великих гравців рішення.
Чи означає це, що ми маємо можливість спостерігати за перестановками фігур не тільки у владі, але і в середовищі бізнесу? Швидше за все так. Безліч компаній, вимушено залишених у «другому колі», кинуться в щілини і проломи кругової оборони економічної еліти країни. Безліч кримінальних і адміністративних розглядів залишаться без замовників і покровителів. Колишні аутсайдери і призначені винуватими кинуться відбивати втрачене і завойовувати залишившийся без нагляду простір на полі боротьби за прибуток.
Іноземні інвестори з нетерпінням очікують результатів парламентських виборів, а також формування нового уряду. Основними проблемами, традиційно піклуються іноземні капітали, були і залишаються питання впливу олігархів на владу, а також можливість влади забезпечувати верховенство права і безпосередньо їх особисті інтереси. Що стосується «великої риби», то все зрозуміло – справжніх олігархів помітного масштабу в країні на так багато, і всі вони на виду. Не так давно Володимир Зеленський заявив, що ряд олігархів будуть вкладати свої власні кошти у відновлення Донбасу. Віктор Пінчук (власник Інтерпайп), Ринат Ахметов (власник СКМ) і Ігор Коломойський (власник групи Приват) – ось неповний список тих, хто братиме участь у відбудові Донбасу добровільно. Сам проект по реінтеграції регіону оцінюється ні багато ні мало аж в 300 млрд гривень або близько 4 млрд доларів.
Як, проте, перестановка у владі відіб’ється на бізнесменах трохи меншого масштабу, але не менш помітних?
Одним з вигодонабувачів зміни владних кіл в країні, безсумнівно, може стати і Юрій Осьмак – формальний глава рибопромисловців України і неформальний ж монополіст з продажу морепродуктів, безперестану відбиваючийся від звинувачень у фінансових махінаціях і неповерненні боргів. Не так давно Міжнародна група морепродуктів (МГМ) виявилася метою рейдерської атаки свого колишнього партнера з Латвії, якогось Юриса Безмельніцкаса (Jurijs Bezmeļņickis) – фігури непублічної, але ключової в бізнесі подібного роду в країнах колишнього СРСР. Незважаючи на те, що широкому загалу Юрій Безмельніцкій абсолютно невідомий, обізнані джерела говорять про його участь у фінансуванні перемоги української опозиції на Майдані. Зрозуміло, коли у колишнього контрагента з Латвії з’явилися важелі впливу на державні органи України, в хід були пущені всі сили і засоби. Проти українського партнера, який побудував холодильний логістичний комплекс «Ice Terminal», були висунуті претензії на суму, яку можна порівняти з річним оборотом компанії. Протягом останніх п’яти років МГМ так чи інакше відбивалася від цих звинувачень, що серйозно підривало перспективи розвитку бізнесу. Групі МГМ в результаті довелося сплатити борги, які виникли виключно завдяки діяльності латвійського постачальника, закуповувашего продукцію під гарантії фірми Осьмака, не ставлячи його самого про це до відома. Використовуючи ці обставини, пан Безмельніцкій продовжує наполягати на тому, що все майно МГМ і її дочірніх підприємств належать саме йому. Ще однією причиною настільки завзятих претензій є той факт, що ринок України міг би стати хорошою платформою для легального повернення латвійської рибної продукції в Росію. Нагадаю, що Salas Ziviz втратила російський ринок внаслідок санкцій і тепер присутня там виключно шляхом контрабанди. Ослаблення тиску на компанію укупі з передбачуваною в перспективі відносною нормалізацією відносин з сусідом (вже зрозуміло, що Зеленський не Порошенко), дозволяють припустити, що група МГМ отримує рідкісну можливість значно збільшити свою присутність на українському ринку, а також відновити статус-кво, втрачений через нескінченні атаки Безмельніцкого. Наслідком подальшого зростання прибутковості дітища Осьмака може стати поява нових проектів, що закріплюють лідерство в галузі як вдома, так і експансію на сусідні ринки, в першу чергу східноєвропейські.
Інший потенційний вигодонабувач – директор інвестиційно-девелоперської компанії Taryan Group Артур Мхитарян. Досить відомий київський забудовник, який звів ряд знакових проектів для міста. Проте, став жертвою банального вимагання і шантажу з боку спецслужб України. Так, СБУ протягом кількох років створювала штучні бар’єри Мхітаряну для отримання всіляких узгоджень для подальшого проведення будівельних робіт. Як це часто буває, подібні обмеження застосовуються дуже вибірково, і його девелоперська компанія стала швидше винятком, ніж правилом. Абсурдність ситуації доходила до немислимих меж. Проти компаній Мхітаряна заводили кримінальні справи з перевищенням повноважень і порушенням послідовності. Іншими словами, створювалися умови, при яких законним шляхом вирішити ситуацію було просто неможливо. Більш того, СБУ навряд чи мала право розслідувати подібні порушення, нехай навіть якщо такі і мали місце бути, адже мова не йде про національну безпеку або протидію тероризму. Апофеозом цього починання з боку СБУ була вимога надати житлові площі безпосередньо працівникам СБУ в проекті “Вежі майбутнього”. Називаючи речі своїми іменами – співробітники СБУ просили хабара у вигляді квартир. Мхітарян також неодноразово заявляв, що проти нього розгорнуто небувала за своїми розмірами компанія з метою очорнити його імідж, яка, як вважає сам Мхітарян, організована і ведеться силами самого СБУ. Закінчилося тим, що Артур Мхітарян записав відкрите відеозвернення до тодішнього Президента Петра Порошенка з проханням розірвати це порочне коло і, нарешті таки, навести порядок. Порядок в результаті був наведений: СБУ закрила кримінальну справу стосовно Мхітаряна. Залишається питанням, яку роль зіграв в цьому рішенні Петро Порошенко. Ну, і звичайно ж, залишається питання, як себе поведе в аналогічній ситуації новий Президент Зеленський. Чи буде він відстоювати права і інтереси бізнесменів, які не можуть добровільно вкладати в реінтеграцію Донбасу десятки мільйонів доларів, але, тим не менше, продовжують розвивати економіку своєї країни?
Як би не розвивалася історія, ситуація в економіці країни непроста. В ході форуму, присвяченого очікуванням бізнесу після виборів, який був організований Європейською Бізнес Асоціацією, керівник діяльності International Finance Corporation (IFC) в Україні Олена Волошина заявила, що Україні потрібно ще 50 років, щоб наздогнати Польщу, якщо вона продовжить розвиватися такими темпами. У той же самий час, як відзначає генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала, і внутрішні (1,2% ВВП), і зовнішні інвестиції (17% ВВП) знаходяться на досить низькому рівні, який, на жаль, не дозволяє прискорити економічне зростання України і дозволити скоротити її відставання від західних сусідів.
Зараз, як ніколи представники як великого, так і не дуже бізнесу завмерли в очікуванні. Що ж все-таки нас всіх чекає? Чи стануться обіцяні чистки в силових структурах країни? Чи буде надана гідна підтримка підприємцям, атакованим з боку закордонних рейдерів? Відповіді на ці та багато інших питань немає. Час, як то кажуть, покаже. А нам залишається тільки сподіватися і вірити.