В одній школі перестав ходити на заняття хлопчик. Тиждень не ходить, два… Телефону у Льови не було, і однокласники, за порадою вчительки, вирішили сходити до нього додому. Двері відчинила Льовина мама. Обличчя в неї було дуже сумне, пише Pro-luboff.
Хлопці привіталися і боязко запитали: «Чому Льова не ходить до школи?» Мама сумно відповіла: «Він більше не буде вчитися з вами. Йому зробили опeрацію. Невдало. Льова оcліп і сам ходити не може… »
Хлопці помовчали, переглянулися, і тут хтось із них запропонував: «А ми його по черзі в школу водити будемо.»
– І додому проводжати.
– І уроки допоможемо робити, – перебиваючи один одного, защебетали однокласники.
У мами на очі навернулися сльози. Вона провела друзів в кімнату. Трохи згодом, обмацуючи шлях рукою, до них вийшов Льова з пов’язкою на очах. Хлопці завмерли. Тільки тепер вони по-справжньому зрозуміли, яке нещастя сталося з їхнім другом. Льова, зробивши над собою зусилля, сказав: «Здрастуйте.» І тут з усіх боків посипалося:
– Я завтра зайду за тобою і проводжу в школу.
– А я розповім, що ми проходили з алгебри.
– А я з історії.
Льова не знав, кого слухати, і тільки розгублено кивав головою. По обличчю мами градом котилися сльози. Після відходу хлопці склали план – хто коли заходить, хто які предмети пояснює, хто гулятиме з Левом і водити його в школу. У школі хлопчик, який сидів з Левом за однією партою, тихенько розповідав йому під час уроку те, що вчитель пише на дошці.
А як завмирав клас, коли Льова відповідав! Як всі раділи його п’ятіркам, навіть більше, ніж своїм! Навчався Льова прекрасно. Краще вчитися став і весь клас. Для того, щоб пояснити урок одному, хто потрапив у біду, потрібно самому його знати. І хлопці старалися. Мало того, взимку вони стали водити Льову на каток. Хлопчик дуже любив класичну музику, і однокласники ходили з ним на симфонічні концерти…
Школу Льова закінчив із золотою медаллю, потім вступив до інституту. І там знайшлися друзі, які стали його очима. Після інституту Льова продовжував вчитися і, врешті-решт, став всесвітньо відомим математиком, академіком Понтрягіним. Не злічити людей, які прозріли для добра.
Лев Семенович Понтрягін (1908-1988) – радянський математик, один з найбільших математиків XX століття, академік АН СРСР, що втратив в 14 років зір.
Він вніс значний вклад в алгебраїчну і диференціальну топологію, теорію коливань, варіаційне числення, теорію управління. В теорії управління Понтрягін – творець математичної теорії оптимальних процесів, в основі якої лежить так званий принцип максимуму Понтрягіна; має фундаментальні результати в диференціальних іграх. Роботи школи Понтрягіна дуже вплинули на розвиток теорії управління і варіаційного числення в усьому світі.