За рік, що минув з моменту мого переїзду з України до Норвегії, я прочитала приблизно двадцять томів коментарів-нарікань про те, як погано жити в Україні, тому що вона не така багата, як Норвегія.
Не стану заперечувати, звичайно, для життя рівня “ах” необхідні бюджетні кошти, низький рівень корупції, чесні суди, прозоре законодавство і медична реформа.
Те, що зрушується з місця повільно, як тектонічні плити, і не завжди залежить від вас безпосередньо. Але існує величезна кількість способів поліпшити щоденне життя до рівня “ок”.
По-перше, своїми руками, по-друге, безкоштовно.
Не серти по під’їздах – це безкоштовно.
Одного разу зробивши ремонт в під’їзді (роблять же його вряди-годи!), берегти його, не розписувати стіни і не ламати перила – безкоштовно.
Чи не красти і не бити лампочки – безкоштовно.
Хочете гарні будинки? Хочете, щоб навіть в нудних спальних районах не так хотілося повіситися? Безплатно не склити балкони (дані архітектурні конструкції взагалі не призначені для скління, тим більше перероблення їх під пластикові будки).
Безкоштовно приберіть з них непотріб, викиньте, нарешті, це старе відро із залишками фарби на дні і поламаний триколісний велосипед молодшого онука, котрий одружився на минулому тижні.
Безкоштовно просушіть свої труси не під стелею на очах у всього району, а на сушарці врівень з огорожею. Поставте на балкон два стільчика, посадіть в квітковий ящик (стирчить у вас порожнім з моменту заселення будинку) чорнобривці (безкоштовно зберіть насіння з клумби біля під’їзду) – і вуаля! Спільними зусиллями будинок виглядає майже-як-у-Європі.
Собака. Собаку тримати дорого. Годувати-лікувати-повідці-іграшки. Піднімати за нею говно на прогулянці – безкоштовно. Для цього не потрібні спеціальні брендові пакетики для гівна. Використовуйте ті, які залишилися від овочів з супермаркету.
І, до речі, тримати собаку на повідку – теж безкоштовно. А ось лікувати покусану чужу собаку або дитину – дорого. І навіть клеїти на стовпі об’яви “пропав улюбленець сім’ї, діти плачуть, винагорода” – і то дорожче.
Ви заздрите моїм фото з чистих норвезьких лісів, де гуляють з дітьми і їздять на велосипедах?
Так прибирати за собою сміття після пікніка – це не варто ні гривні.
Ви заздрите, що в Норвегії вкрай рідкісні ДТП, а діти не гинули в аваріях вже кілька років?
Причина не в тому, що ми-тут-все-на-Тесла (с). Не перевищувати швидкість – безкоштовно. Не гальмувати, підрізавши кого-то – безкоштовно.
Пропускати пішоходів на переходах і не їздити по зустрічній – безкоштовно. Пристібатися! Безкоштовно. Навіть на іржавої “копійці”.
Дорогі пішоходи, не лізти на червоне світло, не переходити шестисмугову дорогу в темному одязі вночі взимку теж не варто нічого.
Здоров’я?
Ви часто говорите мені – ось, в Норвегії живуть до 90 років, тому що там найбагатша країна в світі. О так. Важливість своєчасної медичної допомоги ніхто не скасовує. Але дожити бодрячком до 90 років – це не тільки коли тебе врятують від інфаркту в 75 в пристойній, гідній клініці.
Це і стиль життя. Багато в чому абсолютно доступний будь-якому українцеві.
Приміром, не бухати. Бухати – це дорого. А ось НЕ бухати – безкоштовно. Те ж саме з не курити. Дивишся, і буде менше шансів у майбутньому нарікати на дорожнечу лікування від раку легенів і цирозу печінки.
Профілактика – майже безкоштовно. Стежити вчасно за своїм здоров’ям шляхом походів до лікаря, коли ще не болить. Так, ремонтувати зуби дорого. Але чистити їх безкоштовно.
Здавати раз в рік загальний аналіз крові в районній поліклініці, щоб вчасно реагувати на зміни – практично безкоштовно.
Я живу в багатій країні, де мене якщо що будуть добре лікувати за рахунок держави. Але я здаю кров раз на рік, просто щоб пильнувати. І чоловіка привчила. А ви коли в останній раз? ..
Тут, в Норвегії, люди похилого віку і бабусі ходять пружинистим кроком. Тому що вони все життя безкоштовно гуляють по пересіченій місцевості (замість того щоб стирчати перед телевізором). І бігають, починаючи з молодості. Ні, не в дорогих спортзалах на дорогих доріжках. А по вуличним доріжках. Тренуючи серце, м’язи і суглоби.
Так, не всіх хвороб можна уникнути, просто ведучи здоровий спосіб життя. І хто не курить і не п’є, той здоровеньким помре. Тільки він помре в дев’яносто, а ви, розумники – в шістдесят, якщо дуже пощастить.
Ось, наприклад, не товстіти – безкоштовно. Ті, хто кажуть, що харчуватися правильно дуже дорого – лукавлять. Відійдіть від полиць з написами “еко” і “глютен фрі”. Це не більше ніж маркетинг. Не переїдати, стежити за калорійністю, зменшити солодощі і стежити, щоб в тарілці було поменше жирних солоних консервів, а побільше кислої капусти і гречки – жахливо, жахливо нудно. Хто б сперечався. Але ми ж не про веселощі зараз, а про гроші, так?
Робити щеплення безкоштовно. Ховати дорого.
Виглядати як літні іспанські синьйори? О, це недосяжно, адже вони багаті, а ми зубожілі. Але не просто так я пригадаю саме іспанських бабусь, а не німецьких або норвезьких. Іспанія – бідна країна. Без шику. І, скільки я не придивлялася до їх бабусь в спальних районах Мадрида, я не побачила на них брендових шмоток.
Розумієте, вони виглядають як синьйори просто тому що чисті і не носять блузу в фіолетові бабки зі спідницею в червоно-коричневі квадрати.
Що змушує нашу тітку без певного віку, прийшовши на ринок або навіть в секонд, при інших рівних купити не темну спідницю і світлу блузку, а леопарда і горошок? Бідність? Ах, ну да. У неї не було грошей вчитися в академії стилю в Парижі. Олігархи винні.
Ті ж олігархи винні, що ти не стрижеш нігті і не миєшся. Митися милом вранці і ввечері – безкоштовно. Але, зайшовши в київське метро, розумієш, що, мабуть, це недоступна простим смертним розкіш.
Ще дуже безкоштовно знаєте що? Мовчати. Чи не триндіти по телефону, коли ведеш маршрутку, переповнену людьми. Та й сидячи на місці пасажира, теж не триндіти. Не волати “за-адняя плащадка, епрст, як ви мені дороги, мать вашу!”
Чи не сідати поруч з незнайомою людиною і не звертатися до неї пристрасно “до чого країну довели!” Не давати порад, поки вас не просять про пораду.
Чи не лізти з міркуваннями, прийшовши в будинок своїх дорослих дітей. Не подобається дружина сина? Зятьок не дотягує? Онуку шапочку не наділи?
Заткніться. Сидіть мовчки на дивані, пийте чай. Чи не можете мовчати?
Знаєте що? Підіть тоді побігати.
Будете більше рухатися, доживете до дев’яноста, стане як-в-Норвегії.
І в родині мир та спокій, божа благодать.
І квіточку на балконі.
Абсолютно при цьому безкоштовно, зауважте. (Sana Feldgendler)