Російські загарбники та самопроголошена адміністрація квазіреспублік на Донеччині та Луганщині остаточно зруйнували всі сподівання на мирне життя мільйонів людей, які залишилися на непідконтрольних Києву територій після 2014-го року. На вимогу Путіна військові злочинці видерли чоловіків з майже кожної родини.
Судячи з численних спілкувань рідних мобілізованих у відкритих спільнотах, у більшості випадків примусово відправлені на війну чоловіки були єдиними, хто заробляв гроші та годував сім’ю. З їх відправленням на фронт “на захист батьківщини” жінки та діти залишилися без засобів для існування.
Оскільки ж за 8 років існування “республік” економічна ситуація на непідконтрольних Києву територій була вкрай нестабільною, ніяких заощаджень переважна більшість місцевих жителів не робила. Тому деякі родини мобілізованих у прямому сенсі не можуть навіть купити продукти для дітей.
Шанси не повернутись з війни майже стовідсоткові.
Кадирівці бояться карати, якщо відмови серед мобілізованих дуже масові
Ті чоловіки, яким вдається хоча б раз на тиждень вийти на зв’язок з родиною, розповідають, що їх взагалі не годують. Ані на Донбасі, ані на Миколаївщині, де також воює багато мобілізованих. Аби хоч якось здобути собі їжу, їм іноді доводиться в прямому сенсі шукати її у смітниках. Іноді мобілізовані доїдають залишки сухпайків, які викидають кадрові військовослужбовці ЗС Росії після сніданку, обіду чи вечері.
Єдиний спосіб витягти своїх чоловіків – бунт
Жінки з Донбасу, яких непокоїть доля мобілізованих чоловіків, постійно обговорюють варіанти власних дій, але насправді єдиним способом хоч якось вплинути на ситуацію може бути лише масштабний бунт. Так чи інакше, якщо жінки насправді масово вийдуть на вулиці, наприклад, Донецька, всіх їх не розстрілюватимуть та не затримуватимуть.
Крім того, матерів та дружин мобілізованих неабияк злить той факт, що в Донецьку є чимало наближених до “влади” підприємців, які уникли мобілізації. За хабарі від 5 до 10 тисяч доларів сотні тих, хто мав можливість заплатити, “офіційно” влаштувалися до армії та навіть отримують зарплату, хоча насправді продовжують мирно жити. Виявляється, у той час, коли шахти та заводи закриваються назавжди через брак робітників, коли збіднілі родини залишаються без годувальників, багатії продовжують насолоджуватися життям.