Цей хлопчик, спершись на коліно, витирав портрети Небесної Сотні, дістає пальцем бруд з куточків рамок, дихав на скло, щоб розтопити заледенілий дощ.
– Хто у тебе тут загинув – друг, брат? – запитую.
– Ніхто, просто чищу.
Ми обнялися. І я поспішила піти, щоб хлопчик не бачив, як я розплакалася…
Loading...