Ось уже сьомий рік у Львові будується Центр польської культури і європейського діалогу, який має стати осередком мови, культури, науки та польських традицій. Споруда знаходиться на вул. Шевченка, 3а, проте досі є недобудованою.
Причини такого стану речей різні: спочатку все планувалось зробити у якомога коротші терміни, згодом Україну сколихнула Революція Гідності, а потім війна і зовсім змінила плани польського товариства у Львові. Ми вирішили дізнатись про долю львівського Польського Дому, але навіть не підозрювали, куди нас заведе наше журналістське розслідування.
Як виявилось, не лише такі глобальні причини гальмують відкриття цього центру. З власних джерел у правоохоронних органах нам стало відомо, що у Галицькому районному відділі поліції розслідується кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Заяву подала Асоціація «Спільнота Польська», яка стверджувала, що за адресою, де проводиться реконструкція приміщень Центру польської культури і європейського діалогу, зберігаються документи фірм, які ніколи там не знаходились, а також розміщена техніка, яка не належить замовнику. Тобто, підрядник, який працював, не залишив приміщення після виконання робіт.
Сьогодні слідством вивчається питання підробки договорів щодо виконання робіт на вказаному об’єкті. В даному випадку замовником робіт виступила “Федерація польських організацій в Україні” під керівництвом сумнозвісної Емілії Хмельової, а виконавцем – ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “БУДУС”. Вартість робіт оцінили у 5904316,00 грн. Крім того, між цими суб’єктами додатково було укладено ряд договорів на загальну суму у 2,5 млн. гривень.
Планувалось, що усі роботи будуть завершені у 2018-му році – до 100-річного ювілею здобуття незалежності Польщею. Проте, щось пішло не так, підрядник не залишив місце будівництва, а польська сторона подала на нього до суду.
Ми вирішили звернутись до проектанта цього будівництва Ігоря Гризлюка. Він заявив, що не має права про це говорити, але додав, що з ним досі ніхто не розрахувався за роботу.
«Я не маю права говорити про ці речі, але я знаю, що там є судова тяганина. Мене, як проектанта, не можуть вигнати із цієї території тому, що я виконав всі свої роботи, на які ми підписували договір, а зі мною не розрахувались. Це все, що я можу сказати. Я чекаю, коли в мене попросять вибачення і виконають свою частину угоди», – зазначив він.
Поки проблеми і непорозуміння львівського Центру ніяк не можуть знайти свого вирішення, ми вирішили звернути увагу на інші подібні установи, які вже функціонують в Україні.
До прикладу, ще у 2013-му році в Івано-Франківську відчинив свої двері Центр польської культури та європейського діалогу, який у квітні 2014-го очолила Марія Осідач. Згідно звітів, Центр щороку отримує чималенькі суми грошей із Польщі та начебто розподіляє його між усіма пропольськими товариствами області. Власне, згідно задуму, це і була мета: для того, щоб кожна організація не отримувала фінансування окремо, для цього побудували ЦПКЄД, який на місці мав координувати це питання.
Проте, не все так «гладко», як виглядає «на папері». Проблеми із даною установою розпочались ще до її відкриття. Справа у тому, що спочатку його мала очолити Ванда Рідош, досвідчена і відома голова «Товариства польської культури ім. Ф. Карпінського в Івано-Франківську», яка вже не перший рік працює над зміцненням відносин Польщі та України. Проте, в останній момент перед відкриттям стало відомо, що керувати Центром буде Марія Осідач, яка спеціально для цього приїхала із міста Мостиська, що на Львівщині. Тобто, займатись справами поляків Франківщини буде не полячка і не Франківчанка. Звідки такі рокірування? Точно невідомо, але чоловік Осідач Анджей Леуш, власник двох громадянств, на той момент працював у генконсульстві РП. Тому дуже ймовірно, що саме він «вплинув» на зміну рішення. До того ж, «впливати» він любить: нещодавно його затримали при спробі дати хабар у 800 євро, аби уникнути служби в армії.
Про це писав місцевий журналіст Євгеній Гапич, який вже не перший рік має проблеми із вищезгаданими людьми. Він також припускає, що у Центрі є корупція.
«Марія Осідач працює головою ЦПКЄД та згідно документів отримує мінімальну зарплату, а її чоловік – координатор на волонтерських засадах. При цьому, за час «спільного» керівництва Центром, вони купили собі 3-кімнатну квартиру в центральній частині Франківська, зробили там ремонт і придбали автомобіль, а це досить великі гроші. Вони кажуть, що у них обох заможні батьки, але це не так», – пояснив журналіст.
Згодом, із особистих джерел нам стало відомо, що грудень 2012-го Леуш пропрацював у Генеральному консульстві Республіки Польща м. Львів, де отримав зарплату у сумі 2642 грн. Після цього, з березня по серпень 2013-го року він працював в Акціонерному товаристві «Ідея Банк», де щомісяця отримував заробітну плату в сумі 1500 грн., а вже з вересня 2013-го по жовтень 2015-го Леуш знову працював у Генеральному консульстві Польщі м. Львів, де наприкінці своєї каденції отримував заробітну плату більше 10-ти тис. грн. З листопада 2015 року Леуш офіційно ніде не працює.
Почалось все із дуже дивних і непрозорих кадрових рішень, які стосувались ЦПКЄД
За словами самого Євгена, почалось все із дуже дивних і непрозорих кадрових рішень, які стосувались ЦПКЄД.
«Спочатку Центр мала очолити Ванда Рідош, яка фактично запускала роботу цього Центру. Але це рішення змінили майже в останній момент. Це зробила польська сторона, тобто, консульство. Так Марія Осідач і отримала цю посаду. До речі, вона заради цієї роботи спеціально приїхала до Івано-Франківська із міста Мостиська.
Проти цього виступали дві організації, одна із яких була ГО «ТПК ім. Карпінського», де головує Ванда Рідош. В принципі, це не дивно, бо в Осідач чоловік працював у консульстві. Я вважаю, що там не «могли бути», а точно були певні домовленості», – розповів Євген.
Нам вдалось поспілкуватись із самою Вандою Рідош, яка також не розуміє таких кадрових рішень.
«Нашій організації цього року виповнюється 30 років. Десять з них ми працювали над тим, щоб отримати гідне приміщення для реалізації статутних завдань Товариства. Врешті-решт Фонд комунального майна міста запропонував нам один з поверхів колишнього будинку побуту. Його тогочасний стан – це повний хаос, він практично був звалищем будівельного сміття. І тим не менш, ми погодились через локацію у центрі міста. Певний час збирали необхідну документацію та кошти, оскільки фірма, яка попередньо там перебувала, просила компенсувати їй вартість пластикових вікон та дверей. На фінальній стадії, перед подачею заяви на розгляд відповідній комісії міськвиконкому, ми довідались, що вища від нас організація зі Львова звернулась з листом до тодішнього мера міста Віктора Анушкевичуса із заявою про надання цього приміщення їй. Вони також попросили дозволити розпорядитись ним на свій розсуд. Раніше ніколи не було й мови про те, щоб допомогти нам у цьому. Ніхто також не вважав за потрібне зустрітись з нами і погодити певні непорозуміння. Не вдаючись більше у певні непривабливі нюанси, після ґрунтовного ремонту усього поверху за кошти Польщі, ми отримали ще й керівництво не з нашої області, про яке ми ніколи раніше не чули й досі нічого не знаємо про їх попередню діяльність», – розповіла Ванда Рідош.
З особистих джерел нам також стало відомо про звітність установи. Як виявилось, Центр польської культури та європейського діалогу отримує чималі гроші та запевняє, що вони співпрацюють з усіма пропольськими громадськими організаціями Івано-Франківської області. Так, у 2015 році Центр загалом отримав 81125 Євро (МЗС РП – 62000, інші джерела – 19125), у 2016 році – 93381 Євро (МЗС РП – 77790, інші джерела – 15591), у 2017 році – 91882 Євро (МЗС РП – 64500, інші джерела – 27382), у 2018 році – 101487 Євро (МЗС РП – 64500, інші джерела – 36987) та у 2019 році – 100127 Євро (МЗС РП – 57140, інші джерела – 42987). Всього з 2015 року до сьогодні Центр отримав близько 470 тисяч Євро, що в гривневому еквіваленті складає близько 14 млн.
Згідно звітів Марії Осідач, Центр за рахунок цих коштів фінансує інші ГО Івано-Франківська, проте, як ви вже здогадались, і тут є «підводні камені».
Євгеній Гапич сумнівається, що всі кошти, які отримує Центр, йдуть за призначенням і ймовірно частина цих коштів осідає у кишенях його керівників.
«Вони нічого не розподіляють. Вони все фінансування беруть на себе і на цьому все завершується. Якщо хтось написав проект і хоче його реалізувати, то все це робиться під егідою Польського Центру. А фінансування йде лише через них. Якщо інші організації і отримують якісь гроші, то роблять це окремо, а не через ЦПКЄД», – сказав журналіст.
Не отримує коштів і ПКТ «Покуття». Про це заявила керівниця ГО Станіслава Колусенко.
«У нас немає фінансування, нам нічого не дають. Центр абсолютно нічого нікому не дає. Нас запрошують на заходи, які організовує ЦПКЄД, та ми за свій рахунок приїжджаємо у Франківськ, вертаємось додому і все. Центр не має грошей, він не може їх мати, бо він не заробляє. Я не знаю, чи їх хтось фінансує, чи ні, але ми від них нічого не отримуємо», – розповіла Станіслава Колусенко.
Підтвердила це і Одосій Ліліана, яка на громадських засадах працює у польській суботній школі ім. Ст. Вінценза в м. Коломия.
«Наша організація фінансується виключно з кишені батьків дітей, які до нас ходять. Ми їздимо у Польщу, організовуємо заходи, але це все власними силами. Від Центру ми не отримуємо нічого», – пояснила вона.
Громадські організації, яким начебто фінансово допомагає Центр, не лише нічого не отримують, а й навіть не знають, що ЦПКЄД фінансують з Польщі
Тобто, виходить, що громадські організації, яким начебто фінансово допомагає Центр, не лише нічого не отримують, а й навіть не знають, що ЦПКЄД фінансують з Польщі.
Ванда Рідош також вважає, що Центр мав би функціонувати по-іншому, ніж він працює сьогодні.
«Вважаю, що сам Центр – це великий позитив. На жаль, його нав’язане керівництво не тільки не співпрацює з нашою організацією, а й щораз більше обмежує доступ до нього. Сьогодні нам дозволено перебувати у ЦПКЄД тільки двічі на тиждень по дві години. Як правило, це консультації з питань, пов’язаних з Польщею. А решта – працюй у себе в дома. Відмовлено також нашим вчителям з Товариства у викладанні там польської мови і таке інше. Через авторитарне управління Центр просто втрачає свою ідею. А мав би функціонувати по-іншому, ніж він працює сьогодні», – розповіла Ванда Рідош.
Із початком пандемії коронавірусу важко стало всім і пані Осідач не стала винятком. Гроші закінчувались, тому вона вирішила їх «випросити» у Польщі. З особистих джерел нам стало відомо, що вона звітувала консульству Польщі про те, що Центру бракує грошей і їй «доведеться звільнити людей, які працюють в ЦПКЄД, оскільки вони вимушені утримувати себе і свої сім’ї». Але і тут випливла одна деталь: у центрі офіційно працює лише вона. Про чоловіка, який працював у консульстві до 2015-го ми пам’ятаємо, а всі інші роблять роботу на волонтерських засадах. Подейкують, що діти таким чином розраховують отримати Карту Поляка. Ця любителька звітів і листів заради чергового «траншу», фактично, жалілась, що буде вимушена перестати платити зарплати людям, яким вона нічого не платила й раніше. Знову брехня і маніпуляція? Питання риторичне.
При цьому, слід зауважити, що оренда приміщення Центру, обходиться Осідач у символічну 1-ну гривню за рік, а курси польської мови, які вона організувала, є виключно платними. Подальша доля цих грошей невідома.
За офіційними даними, з квітня 2010-го по квітень 2014-го Осідач, як і її чоловік, працювала в Акціонерному товаристві «Ідея Банк», де в середньому отримувала 4 тис. грн. А після цього, як вже було написано, з того ж квітня почала керувати Центром. Однак тільки у вересні 2016-го Осідач була офіційно оформлена директором Центру і отримувала мінімальну зарплату, яка на даний час становить 4800 грн.
Крім того, ми зателефонували у Центр і запитали, чи можливо влаштуватись у них на оплачувану роботу. Відповідь була негативною і нас запевнили, що всі працівники центру виконують роботу на волонтерських засадах.
Проте на цьому дивні історії, пов’язані із Центром і його керівниками, не завершуються. Пам’ятаєте, що кваліфікованим вчителям польської мови з ГО «ТПК ім. Карпінського» Марія Осідач відмовила? Так от, «Вільне.ІНФО» також писало матеріал про… наркоманку, яка є переносником гепатиту C, була судима за розбій, а зараз викладає у Центрі для дітей.
«Є у них вчителька, Аліна Чіркова, викладачка польської мови. По-перше, коли її призначили на посаду, вона ще не мала вищої освіти. Взяли її тому, що вона найкраща подруга Марії Осідач. По-друге, вона хвора на гепатит, а ця хвороба невиліковна. Але це все «квіточки» у порівнянні із тим, що вона досі стоїть на обліку в наркодиспансері. Вона лікувалась від наркозалежності. Я давав запит у консульство, стало цікаво, чи візьмуть вони це до уваги, але Консульство мовчить», – сказав журналіст видання Євгеній Гапич.
Це підтвердили і документи:
А це вже те, що стосується ув’язнення через розбій і пограбування. У 2007-му році Аліна Чіркова разом із групою чоловіків напали на людину, побили її і пограбували. Результат – майже два роки ув’язнення.
Марія Осідач, як ми й очікували, на розмову не погодилась. Її не було в Центрі, а по телефону говорити вона не може – посилається на щільний графік. Аліна Чіркова, яка крім того керує ГО «Млоди Станіславув», на зв’язок також не виходить і не погоджується на розмову. Наталія Ватуляк, яка надає бухгалтерські послуги Центру, під час телефонної розмови заявила, що вона не працює у даній установі, а є лише відвідувачкою ЦПКЄД. Тому, на превеликий жаль, ні коментарів, ні пояснення позиції представників ЦПКЄД ми не отримали.
Посольство Республіки Польща, консульство РП, Міністерство закордонних справ та посол РП в Україні Бартош Ціхоцький спокійно проігнорували інформаційні запити наших журналістів щодо будівництва і фінансування обох польських Центрів – львівського та івано-франківського. Тому від них коментарів ми також не отримали.
У сухому підсумку ми маємо двох аферистів із Львівської області, котрі за допомогою обману, хабарництва та маніпуляції очолили Центр польської культури
У сухому підсумку ми маємо двох аферистів із Львівської області, котрі за допомогою обману, хабарництва та маніпуляції очолили Центр польської культури і європейського діалогу, який будували задля співпраці із польськими товариствами Івано-Франківщини. Ця співпраця існує виключно у документах, а кошти, які ЄС та сама Польща виділяє на роботу цих ГО, осідають у кишенях пари Леуш-Осідач. Крім того, ніхто із поляків в Україні не знає навіть про фінансування самого ЦПКЄД. Подружжя чемно звітує про «сізіфову працю», яку вони щодня нібито виконують, але результатів, як ви розумієте, немає. Ну, а «вишенькою на торті» виступає їхня подруга Аліна Чіркова – у минулому опіумна наркоманка, яка хворіє на гепатит С та сиділа у в’язниці за розбій, а зараз викладає польську мову для дітей Центру.
Тому, коли нарешті владнаються усі проблеми Львівського Центру польської культури та європейського діалогу і його врешті відкриють, консульству треба буде дуже відповідально поставитись до призначення керівництва. Івано-Франківський Центр нам показав, як прекрасну ідею співдружності Польщі та України можна перетворити в інструмент тіньового заробітку аферистів.
Захар Фара, для ІА «Вголос»