Навздогін учорашньому правовому шкандалю – саме час при цій оказії, шановна громадо, всім нам без винятку, включно з “абинепорошенківцями”, атеїстами та іншими Томососкептиками, щиро подякувати п’ятому Президенту України Петрові Порошенку за так історично-вчасно здійснене “разжиганіє”!
Без перебільшення – з-перед носа Україну вихопив у московського “уіцраора” (це за Д.Андрєєвим, хто не в курсі – пропускайте, дай Біг і не знати) – тільки зуби тамтому клацнули!)))
І що б там іще не було і не буде попереду – а це залишиться: 2018 року, через 1030 літ по хрещенню і 333 літа по викраденню патріаршої митри, Святий Град Київ покинув Вавилонську блудницю-Москву – її демонам.
І це зовсім не жарт (допитливим раджу нагуглити й прочитати статтю з “Новой газеты”, яку бачите на скріні: при всій її підцензурній обережності-недомовленості, це все ж інфа з перших рук, більш ніж промовиста).
Я пишу й говорю про це багато років: те, що будують у Чекістані і впихають звідти нам під личиною “православія” – насправді продовження обірваних свого часу спроб ще Леніна й Троцького сконструювати нову релігію “лівої руки”, “Антихристову” (відомо, що нацисти теж над цим працювали, окультна історія Третього Рейху досліджена краще, ніж СРСР). І от, нарешті, головний храм їхнього нового культу готовий, і вже й російські релігієзнавці не можуть не визнати вголос очевидного: так, це церков не Христова – радше вже Марсова… Це не християнський храм – а чий?
Ну, здогадайтеся – чий?.. ((
(А Нострадамус же попереджав!)
Тікайте звідти, українці, хто ще не. Хоч полу вріжте – а тікайте, в чім стоїте, подалі від тої бісівщини.
Благо нам, Богу дякувати, – на відміну від росіян, у яких надія вже хіба на бурятського шамана, – є куди втікати.
Слава Святому Києву.
Слава Україні.
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)