Метт і Дайана знайомі ще зі шкільної парти. Вони з самого дитинства відчували один до одного симпатію, яка потім переросла в більш сильне почуття. Молоді люди одружилися, і у них народилася чудова дочка Луелла.
Нещодавно Дайана розмістила в Фейсбуці фотографію, зроблену її чоловіком. На знімку зображена вона сама, спляча в обнімку зі своєю дочкою. Фото супроводжується невеликою, але надзвичайно зворушливою історією.
За короткий час запис став неймовірно популярним і зібрала кілька тисяч лайків! Ми пропонуємо тобі прочитати цю зворушливу історію.
«Це сталося кілька днів тому. У нашій доньки Луелли рiзалися зубки, і тому вона голосно плакала. Щоб заспокоїти крихітку, я лягла поруч з нею в ліжечко, ми обидві незабаром заснули.
Коли я прокинулася, то побачила, що Метт вже повернувся додому. Він виглядав схвильованим, а його очі блищали від сліз. Побачивши мій стривожений погляд, чоловік поспішив заспокоїти мене, сказавши, що все добре. Просто, коли Метт побачив мене сплячою поруч із донькою, він усвідомив, наскільки сильно нас любить. Адже ми мимоволі нагадали йому історію, розказану нашим священиком.
Це сталося в один з тих днів, коли ми з чоловіком вперше залишили Луеллу вдома. Я з Меттом пішла до церкви на недільне богослужіння. Після служби ми розговорилися з пастором, і він повідав нам про один випадок, свідком якого став в сирітському притулку Уганди.
Будучи місіонером, він часто відвідував інтернати і дитячі будинки по всьому світу, але тут панувала особлива атмосфера. Коли священик зайшов в величезну кімнату, де тісними рядами стояло близько сотні ліжечок з гpyдними дітьми, то з подивом відзначив, що в приміщенні була дзвінка тиша.
Зазвичай, коли стільки немовлят зібрано в одному приміщенні, постійно чується чийсь плач або пхикання. Але тут абсолютно всі мовчали.
Священик запитав у працівниці притулку, чому діти себе так дивно ведуть, і її відповідь назавжди врізалася йому в пам’ять. Вона сказала, що спочатку всі малюки, потрапляючи в притулок, безперервно плачуть. Своїм криком вони висловлюють бiль і звуть рідних на допомогу. Але через тиждень всі замовкають, так як розуміють, що вони нікому не потрібні і нікому їх втішити.
Тиша свідчить про безнадію, яка панує в душах немовлят. Діти розуміють, що за ними ніхто не прийде, можливо, вже ніколи.
Від цієї історії нас кuнyло в жар. Ми пообіцяли собі, що ніколи не будемо ігнорувати плач своїх дітей. Навіть серед ночі, коли я чую схлипування Луелли, то, якою б втомленою не була, я обов’язково йду її заспокоїти.
Побачивши мене сплячою в дитячому ліжечку біля Луелли, Метт все зрозумів без слів. Поки ми спали, він приготував нам вечерю. А коли я прокинулася, він міцно обняв мене і сказав: “Я люблю вас більше всього на світі”»
Читаючи ці рядки, неможливо залишатися байдужим. Якщо історія, розказана Дайаною, змусила твоє серце прискорено бuтися, обов’язково поділися нею зі своїми друзями.
