Хочете збадьоритися зранку — спитайте мене як!
Діти у школі, вирішую «доспати» — дзвінок у двері. «Вам повєстка! — каже двірник. — Розпишіться!» Я в шоці, без окулярів, відкриваю — справді папірець, де я одним напіввідкритим оком бачу ім’я середнього.
Дитині — щойно виповнилося 12 років! Для того, щоб повістка прийшла йому — він має, мабуть, очолити міжнародний наркокартель. Двірник бачить, що я в шоці, і каже: це з військкомату, вашому сину! Бачите (а як я можу бачити, якщо з моїм зором мене б армію не взяли) — ось тут написано «Призовна дільниця» і «За неявку по повістці штраф 119 грн». Не переживайте, мовляв, заплатите штраф — і гуляйте ще півроку.
Моя щелепа падає знову, кажу: а нічого, що малому 12 років? Може зі старшим переплутали — йому за тиждень 20, але в нього інше ім’я і взагалі він «чесний білобілетник»… Чую, як у глибині квартири підкочив «старший науковий співробітник» — аж «блискавку» на кофті застібнув.
Розписуюся. Несу папірець, вдягаю окуляри — і офігіваю: середньому, який народився в січні 2008, система «накинула» 5 років. Переплутала, мабуть, «2008» і «2003». Ще й одну літеру в прізвищі перекрутила.
І ось тепер я думаю — мені 24 січня 2020 року о 9.00 з’явитися самій зі свідоцтвом про народження та, припустимо, довідкою зі школи, що він вчиться у 6-А класі, чи разом з «жертвою системи», аби переконалися? Рост 146 см виміряли, вагу в 39 кг, зазирнули в зуби, які досі міняються, вчора один ось випав, вторинні статеві ознаки типу волосяного покрову пошукали, пісюн поміряли лінійкою… Бо раптом «ухиляється» пацан?
Коню зрозуміло, що за вказаним телефоном нічого не доведеш. Але може особисто є шанси?
Збадьорилася я зранку конкретно. Аж кави можна не пити.