Найбільше за те, що я «засиджуся у дівках», переживала моя бабуся. Маму, мабуть, теж хвилювало, що я єдина серед своїх подруг залишилася самотньою, проте вона відверто про свої переживання мені не розповідала. А от старенька раз у раз наголошувала: «Оксано, недобре людині бути самій, шукай собі пару і обов’язково вимолюй її у Господа».
Саме бабця порадила мені щоденно молитися на вервичці, просячи у Богородиці доброго чоловіка. Спочатку я не хотіла, мені не завжди вистачало часу, та згодом молитва стала моєю щоденною звичкою. Я не лягала спати, не перебравши зерняток вервички. Щовечора прохала у Пречистої Діви Марії доброї долі, а також опіки й небесного захисту для мого благовірного.
Так минуло півтора року. За цей час бабуся відійшла у засвіти, та я, пам’ятаючи її напучування, продовжувала молитися. Якщо чесно, я не була одержима заміжжям, тому й не можу сказати, що молилася надто ревно. Але Бог почув мене. Одного разу мені в соцмережі написав Сашко. Хлопець зізнався, що ми з ним земляки і він побачив мою сторінку у спільних друзів. Оскільки служить в АТО, тому захотів порозмовляти з кимось із місцевих, поцікавитися, що там удома.
Ми почали переписуватися. Згодом обмінялися номерами телефонів і Сашко, коли мав час, телефонував. Спілкуватися з ним було просто і легко. Для мене стало несподіванкою, коли Сашко сказав, що їде у відпуску і хоче зі мною зустрітися.
У день, коли ми вперше побачилися, він запропонував мені зустрічатися. Я погодилася, бо знайомство із Сашком у реальності не розчарувало мене. Навпаки, він виявився таким, яким показав себе із переписування в Інтернеті й телефонних розмов — добрим та щирим.
Відтоді я терпляче чекала Сашка з вiйни. І так само терпляче молилася на вервичці. Дякувати Богу, коханий повернувся додому цілий і неушкоджений. Зовсім недавно ми одружилися. Надіємося, що наша сім’я буде щасливою та міцною.
До слова, Сашко зізнався мені, що в АТО ще до знайомства зі мною не раз відчував над собою Господній захист. Двічі дивом уникнув серйозних поранень і полону. Тому я дуже вдячна своїй бабусі за мудру пораду. Можливо, якби вона не підштовхнула до молитви, то не було б у мене такого прекрасного чоловіка.
ОКСАНА, Бучацький район, за матеріалами видання: “Вільне Життя”