додому Блог сторінка 3302

У МЕНЕ ДЛЯ ВАС ПОГАНІ НОВИНИ, РОСІЯНИ

0

Відомий російський блогер Олександр Тверській ефектно звернувся до росіян. Пряма мова:

“”Не впускайте в себя войну. Впускайте в себя футбол”.

На пальцах.

Вот мизинец – это ваша обнищавшая за 18 лет правления чекистской мафии страна, где 25 миллионов выживают за чертой бедности, где у 50 процентов населения нет газа и нормального туалета, где сажают за репосты, где давят еду вместе с гражданскими свободами и правами.

Вот безымянный палец – это ваша страна поддерживает режим людоеда Асада, убивая десятками тысяч мирное население Сирии, организовывая химические атаки на детей и женщин, называя все это “тренировками”.

Вот указательный палец – это ваша страна держит в застенках своих тюрем сотни политических заключенных, в том числе заложников из других стран; где в колониях пытают и убивают, где в отделениях полиции пытают и убивают, где ваших детей избивают на улицах дубинками эта власть.

Вот большой палец – это ваша страна напала на Украину: аннексировала Крым, репрессирует крымских татар, ведет войну уже пятый год; где разрушенные города, искалеченные судьбы, потерянные поколения, тысячи и тысячи трупов, десятки и десятки тысяч раненых украинских защитников, сотни тысяч беженцев и нескончаемое горе осиротевших семей.

А вот средний палец – это вам. Тем, кто искренне недоумевает, почему неуместно, кощунственно и просто подло радоваться и ликовать этому футбольному шабашу в стране-убийце во главе с международным преступником, в стране, разваливающейся от своей всепроникающей античеловечности, тотальной нравственной деградации и повального убожества во всем, везде и всегда.

“Нога Акинфеева”, “Наши”, “спорт вне политики”? В таком случае у меня для вас плохие новости. Вы – моральные уроды, независимо от вашего образования, заслуг, известности и отношения к Путину.” – написав блогер.

Александр Тверской

Водитель остановился прямо на “Зебре”. Но посмотрите что сделали пешеходы…

0

Этот водитель, видимо, сильно спешил, поэтому не долго думая остановился прямо на “зебре”. В принципе, для наших широт не такое уж и редкое дело.

Другое дело, люди из этого ролика.

Они решили проучить его совершенно гениальным способом. Вот молодцы!

Создан самолет, пассажиры которого смогут спастись! Фантастика!

0

Что, если бы пассажир мог пережить авиакатастрофу? Украинский авиаинженер Владимир Татаренко работал над решением этой проблемы три года — и он его нашёл. Он утверждает, что изобрёл самолёт, пассажирский отсек которого может отсоединиться в экстренном случае и благополучно приземлиться. К его крыше прикреплены парашюты, а по бокам есть понтоны.

«Выживание в авиакатастрофе возможно», — говорит Татаренко. По крайней мере, для пассажиров!

«Выживание в авиакатастрофе возможно», — говорит изобретатель Титаренко.

Отсоединившийся пассажирский отсек замедляет свою скорость, и немедленно выбрасываются парашюты.

Так пассажиры могут приземлиться в целости и сохранности.

Надувные понтоны удержат отсек на воде, если это потребуется.

Конечно, изобретение критикуют ввиду различных причин. Прежде всего, утверждается, что отсоединяемый отсек нарушит изначальную целостность самолёта.Кроме того, изобретение не спасёт самолёт от бедствия в случае ракетной атаки. А ещё, к сожалению, пилоты погибнут в любом случае. Наконец, ставится под вопрос рациональность изобретения: ведь при миллионах полётов и миллиардах пассажиров всего около 500 человек погибают в авиакатастрофах ежегодно.

 Тем не менее, согласно опросу, проведённому авиаинженером, 95% респондентов согласились бы платить за такое изобретение.

Не стоит беспокоиться о багаже — он будет в одном отсеке с вами.

fishki.net

Зачем брать билеты на нижнюю полку в купе, если всё равно её надо уступать?

0

За неделю до отъезда, встречаю знакомую девушку, которой вот-вот исполнится 70 лет.
Слово за слово, беседа плавно перетекает в тему предстоящей поездки.
Озабоченная преклонным возрастом собеседницы поинтересовалась удалось ли ей купить билеты на поезд, на нижнюю полку, чтобы удобно было ехать, в её то возрасте.
На что, мне снисходительно-пренебрежительно ответили:
-А зачем? Мне всё равно кто нибудь уступит нижнюю полку.

Ладно, проехали бы, но… через неделю подошёл срок моей поездки, а надо вам сказать, что я с детства плохо переношу дорогу, не важно в самолёте или в поезде.
К поездке подготовилась основательно- за сорок дней выкупила билеты на нижнюю полку купе ( планировала расположится с комфортом и удобством), ехать всего нечего ночь и полдня.

Наступил час Х…

За десять минут до отправления поезда, в купе вваливается ( по другому не скажешь) мама с двумя детьми погодками 3 и 4 лет и с порога в лоб:
— Вы нам нижнюю полку не уступите, я же с детьми, понимаете.
-Понимаю, но увы ничем помочь не могу.

Моё категоричное «Нет» вызвало бурю негодования.
Она же мама, она обязана быть с детьми, а я и т. д. и т. д.
Просьба обратиться к проводнику была услышана на пятой минуте сопения и возмущения.

Проводник предложил место через купе ( там парень лет 25 согласился поменяться). Этот вариант маму не устроил.
Ей же надо быть рядом с детьми, а тут вдруг никто не хочет войти в её положение, особенно я.

Старая ( в мои почти 50), жирная корова (есть у меня лишние кг, что в моём возрасте вполне позволительно) не входит в положение и вообще… все и всюду согласны, а вот здесь одни непонимающие ( особенно она, то есть я).

По поводу старой могла бы поспорить, по поводу жирной… так это смотря с чем или с кем сравнивать.

Не центнер вешу, около этого, на вторую полку мне лесть как-то неудобно, тем более если я старая и жирная ( как сказала сия мадам), билеты на своё место купила аж за 40 дней до поездки, заранее подумала о нижней полке, а тут оказывается должна и обязана уступить, потому, что она мама и у неё же дети.

Понятно, что поездка была ещё та.
Дети ладно, но мадам мама жужжала до тех пор, пока не послала я её прямым текстом в лес за дровами, после этого я из жирной коровы превратилась в сумасшедшую дуру, но фонтан иссяк.

©ledinemolyaeva 

Луценко — это лицо системы без лица, с советским запахом, — Деканоидзе рубанула всю правду про Луценко

0

Экс-глава Национальной полиции Украины Хатия Деканоидзе рассказала о двуличном поведении генпрокурора Юрия Луценко, которое наблюдала во время общения с ним.

Об этом Хатия написала на странице в Facebook в публикации в поддержку задержанного в Киеве Михаила Саакашвили.

«Юрий Луценко приехал в гости в Грузию как глава МВД в 2005. Я работала начальником администрации МВД Грузии и, конечно, сопровождала его на всех мероприятиях вместе с нашим министром. Помню его громкие реплики о реформах в Грузии, про полицейских, которые не брали деньги, и восхищение от того, что люди их уважали. Потом он приехал в Грузию, когда Иванишвили судил наших соратников, и сказал в суде пламенную речь в поддержку политзаключённого соратника Миши — Вано Мерабишвили, на камеры накричал пламенную речь про политическое правосудие, про его преследования и слабое правительство. В общем, все было трогательно.

Честно говоря, я его лучше узнала, когда генеральная прокуратура продолжила традицию Шокина и валила патрульную полицию, используя лозунг -«они думают, что крутые? Мы им покажем». Так что уже давно, как Генеральный прокурор является главным инструментом Президента, власти в борьбе против политических оппонентов, против НАБУ и антикоррупционных реформ страны. Он насмехается над партнерами и ставит под удар всю техническую помощь и доверие Запада. Он говорит о беззаконии, зная, что закон поменяли для того, чтобы Украина получила Генпрокурора без правового образования. Насмехается, потому что думает, что завтра, послезавтра, через год, через 10 лет все те же политики будут сидеть и жонглировать судьбами украинцев, играя под названием новых партий и коалиций. Он в этом уверен и поэтому цинично насмехается над нами. Луценко — это лицо системы без лица, с советским запахом. А что потом? Сколько их таких?», — пишет Деканоидзе.

Источник

“Мені інвалід не потрібен. Сказала я свекрусі. Більше я їх не бачила ніколи”: Я відмовилась від чоловіка, як і він колись від нашої доньки

0

З Андрієм ми познайомилися на роботі. Почали зустрічатися, а через рік одружилися. Я не можу сказати, що його батьки були щасливі, ну це напевно так у всіх.

Жили ми з Андрієм в любові та злагоді, як мені здавалося на той момент. Він у всьому мені допомагав. Приблизно через три місяці після весілля я зaвaгiтніла.

Я була щаслива, і чоловік зрадів. Свекруха поставилася до цієї новини беземоційно. Що мене дуже збентежило: Ні щастя, ні горя на обличчі. Як так можна?

Але я довго про це не думала навіть, якщо чесно. Мене переповнювали емоції, я була найщасливіша.

Вaгiтнiсть проходила чудово. Ні печії, ні набpяків. Настав момент пoлoгів. Пеpeйми йшли, а мaткa все ніяк не розкривалася. Лікарі дотягли ситуацію до того, що я просто втратила свідомість.

Я не знаю якими вони там методами привели мене до тями, пам’ятаю тільки їх крики: Тyжся давай. Спати тут надумала.

Я наpoдила найкрасивішу дівчинку на світі. Мені приклали донечку до гpyдей, перевірили рефлекс, і забрали її в окрему палату.

Я так втомилася, що відразу після народження дочки заснула. Прокинулася я вранці від того, що в мою палату зайшов лікар.

– Ольгo, пoлoги були важкими. У вашої дівчинки пoшкoджений хpeбет, це вроджене, вона буде iнвaлідом.

Подумайте, чи зможете Ви ростити дитину iнвaліда? Я пропоную Вам написати відмовну і залишити дитину тут, а потім її визначать в спеціальну установу де займаються з такими дітьми.

– Що Ви несете? Як у мене могла наpoдитися така дитина? На узі ж показувало, що дитина цілком здорова!

– Таке буває. Спокійно відповів лікар і пішов зі словами Ви подумайте над моєю пропозицією.

Я плакала і не могла зупинитися. Подзвонила Андрію і все йому розповіла. Ну такої реакції я точно не чекала.

– Як так? Мені не потрібна дитина інвалід. Ти що її зібралася забирати? Якщо ти це зробиш, я піду від тебе.

І віддалено голос свекрухи:

– Навіть дитину нормально наpoдити не змогла. Вона нам не потрібна.

Я була в шoці від того, що відбувається. А від реакції чоловіка взагалі був стyпор, у мене навіть сліз не було.

Я взяла себе в руки і твердо вирішила, що дитину я не залишу.

Я виписалася з моєю маленькою принцесою. Ми поїхали до моїх батьків, мені спочатку потрібна була підтримка і моральна і фізична.

У селі на свіжому повітрі донечка росла нe по днях, а по годинах. Єдине що вона не могла сидіти і ходити.

Я гуляла з донькою на вулиці як раптом до мене підійшла якась бабуся і каже:

– Дочкo, я знаю що в сусідньоу селі чоловік один є, він таких діток за місяць на ніжки ставить. Ти б з’їздила до нього.

Я все розпитала, де він живе, як до нього дістатися і в цей же день я поїхала.

Дійсно моя дочка через місяць почала ходити. А через два і бігати і грати з іншими дітьми як всі нормальні діти.

Я не стала повертатися до своїх батьків. Мені так сподобалося жити в селіі, так і для донечки корисний свіже повітря. Я купила будиночок і влаштувалася на роботу.

Я грала з донькою на вулиці як раптом пролунав телефонний дзвінок. Жінка з криками в телефоні:

– Оля його збuла машина, він в peaнімації. Лікарі кажуть він не зможе ходити. Приїжджай.

– У мене немає чоловіка. Ви помилилися номером. Я вимкнула телефон і все.

Через місяці три під’їжджає машина. Виходить моя колишня свекруха і Андрій в iнвaлiдному кріслі.

Коли вони побачили, що та дитина від якої вони тоді відмовилися зараз бігає, вони обоє встали переді мною на коліна і благали вибачити і повернутися.

Колись Ви відмовилися не від мене і від тієї маленької дівчинки, яка була ні в чому не винна. Ви навіть не постаралися спробувати виростити і поставити її на ноги.

Тепер я Вам кажу. Ні! Мені інвалід не потрібен. Сказала я свекрусі.

Більше я їх не бачила ніколи.

Джерело.

Алла Пугачева и Максим Галкин обзавелись еще одним ребенком

0

В пятницу, 29 июня, стало известно, что в семье Аллы Пугачевой и Максима Галкина появился еще один ребенок.

69-летняя певица и ее 42-летний супруг оформили опеку над сыном единственного племянника Аллы Борисовны. Влад Пугачев — сын родного брата певицы Евгения, который умер несколько лет назад.

Племянник Пугачевой на протяжении долгого времени употреблял наркотики и безуспешно боролся с этой опасной зависимостью. Он несколько раз пытался отказаться от наркотиков. Однажды, находясь в реабилитационном центре, Влад познакомился с женщиной, которая тоже пыталась избавиться от наркозависимости.

На какое-то время паре это удалось. У них родился сын. Однако вскоре после этого Влад и его гражданская супруга снова сорвались. Женщина попала в больницу с передозировкой. Племянник Пугачевой стал инвалидом.

Алла Борисовна решила спасти сына племянника. И вот теперь Влад живет в семье певицы.

ВРАЖАЮЧЕ ДИВО! На Тернопільщині в Зарваниці сталось чудо, яке здивувало навіть священиків!

0

Володя був незрячим з самого дитинства. Він не бачив білого світу: ні неба, ні землі, ні батьків, ні інших речей, що його оточували з дня його народження. Мати – Ганна, як та пташка, побивалася з горя і кидалася до різних клінік, професорів. Але… діагноз був невтішний: зорові нерви настільки вражені, що їх нічим не можна уже відновити.

Але мати є мати. Вона не вірила медичним світилам, адже в деяких випадках і вони помиляються. У її серці жевріла надія на зцілення сина, вона вірила в Боже диво…

Проте дорога до цього дива була тернистою і довгою.

Чоловік, дізнавшись про хворобу сина, покинув їх, не підтримавши у важку хвилину. Не сподівалася Ганна, що її Микола здатний на такий підлий вчинок. Просила не залишати в такий бoлючuй для них період. Але йому було байдуже. «Здай сина в інтернат, хай там держава про нього піклується. Навіщо тобі цей тягар, адже ти теж здоров’я не маєш?» – радив Ганні благовірний. Від таких порад їй ставало зовсім зле. «Не зречуся своєї дитини, щоб там не було. Синові потрібна моя підтримка, любов, ласка. Я ж – мати. Я маю бути завжди поряд з ним, я – його очі», – заходилася в риданнях жінка.

Ганні боляче було дивитись, як її синочок вслухається в мову перехожих, слухає спів пташок, але нічого не бачить. Різкий бiль, як струм, пронизував материнське серце від одного усвідомлення, що буде далі? Володя ріс спокійним і слухняним хлопчиком, проте не раз запитував матір: «Невже я ніколи нічого не побачу?» І дитячі сльози бриніли в очах краплинами душевного смутку. «Побачиш дитино, все побачиш, тільки ще не прийшла та пора», – з вірою в серці розраджувала мати сина. А у самої в душі – пeкло.

Хлопчині йшов уже шостий рік. Скоро його однолітки підуть до школи, а її син… «Невже так буде вічно?» – ніяк не могла заспокоїтися Ганна.

Однієї неділі пішла жінка до храму. Сповідалась не словами, а серцем, а її очі застеляли сльози. Вислухав її щиру сповідь старенький священик і мовив: «Не падай в розпач, дочко. На все воля Божа. Молися за дитину. Так буває часто, коли людина стає безсилою, то Бог їй допомагає. Пам’ятай про це. Твоя віра врятує тебе і твого сина. Поїдь у Зарваницю до цілющого джерела і думай, що Бог всесильний».

З великою вдячністю за пораду Ганна повернулася додому. І вже через кілька днів їхала з сином до Зарваниці. Саме у ті дні в цьому святому місці мала відбуватися велика проща. Людей було дуже багато з різних куточків країни. А серед них – кaліки, хвoрі, iнвалiди. І всі горнулися до Бога, просили, благали за зцілення душі і тіла.

Ганна підійшла до каплички, склала руки на грyдях, промовляючи: «Діво Маріє, поможи мені своєю ласкою. До тебе звертаюсь з останньою надією. Хай діється все під твоїм святим омoфором».

Володя стояв біля джерела, слухав, як воно шумить, як доносяться людські голоси, шум і гамір. Він набрав в долоньки цілющої водиці, обмив своє личко. У маленькому серці з’явилось дуже скромне і коротке прохання: «Боженьку, я так хочу побачити твій світ». Це дитяче прохання-сповідь Бог почув і зіслав своє милосердя на незрячoго хлопчину. І раптом – що це? Сталося Боже диво, Зарваницьке диво. Людський натовп сколихнув крик Володі: «Мамо, я бачу людей! Де ти?» Ганна, почувши крик свого сина, аж похитнулася. Впала біля нього на коліна. «Що з тобою, синку?» – ще не вірячи словам, вдивлялася в його, зволожені цілющою водою, оченята. Володя усміхнувся: «Матусю, ця водичка змила з моїх очей темряву. Я бачу тебе, моя дорогенька. Яка ти красива!» – і хлопчик лагідно пригорнувся до матері.

Люди стояли навкруги і були свідками цього дива. Бог подарував Володі зір за його тверду і непохитну віру. Це диво сталося на показ людям, що є на світі Божа сила!

Володя закінчив школу, інститут, одружився. Виховують з дружиною двох дітей. Батько водить їх до церкви і вчить різних молитов. Ганна живе разом з ними, бавить онуків. Всі щасливі, веселі і дякують Богові за його щиру благодать.

джерело

Подивіться, що сталося з батьком учасниці дитячої БІЙНІ в Одесі. З’явилися нові дані про учасницю. Такого повороту ніхто не очікував

0

Батько однієї з можливих учасниць жорстокого побиття дівчинки в Одесі, що відбулося неподалік від шкільного двору, загинув у зоні проведення антитерористичної операції в окупованому Луганську.

Про це розповіла волонтерам жінка, схожа на її матір. Вона не захотіла спілкуватися з журналістами, передає «5 канал».

«З доньками у мене стосунки чудові були. Я їм сказала, що якщо щось не так – треба навчитися мистецтву ближнього бою. Їх вітчим вчив, а тато загинув в АТО в Луганську», — зазначила жінка.

Нагадаємо,дівчинку в Одесі жорстоко побила група підлітків біля покинутого дитячого садка і школи. У поліції розповіли, що конфлікт виник через хлопця, з яким спочатку зустрічалася одна з нападниць. Але він пішов до постраждалої.

Як повідомляв OBOZREVATEL, пізніше в мережі показали знімки однієї з передбачуваних учасниць нападу на дівчинку.

Джерело