У Гопчиці знайдено розписи Свято-Троїцької церкви, яким понад 150 років (фото)
В Гопчиці виявили залишки розписів Свято-Троїцької церкви, яку зруйнували у 1937 році.
В Гопчиці ходила легенда, що дах сільської школи збудували із дошок церкви, на яких збереглись старі розписи, однак жодного підтвердження цьому не було.
“З архівних матеріалів відомо, що питання про будівництво нового приміщення школи розглядалося 20 листопада 1926 року на засіданні сільської ради. Було вирішено будувати нову школу на церковній землі, на місці попової клуні, яка руйнується. Школу було побудовано і здано в експлуатацію десь в 1930 році. Ще три класні кімнати (і вузький коридор) було добудовано в 1939 році“, – розповідає завідувач краєзнавчого музею Гопчиці Михайло Петренко.
У скупих архівних матеріалах не йшлося про деталі самого будівництва, і які саме матеріали використовувались для покрівлі
Перевірити ці факти вирішила ініціативна група у складі сільського голови Романа Прилуцького, директора краєзнавчого музею села Михайла Петренка, Олександра Саліженка і Владислава Прилуцького. Пошукові роботи узгодили з директором школи Марією Іванівною Журавльовою і завгоспом Віталієм Яремою.
Під час огляду шкільного горища виявили старі балки, скріплені дерев’яними цвяхами, ковані металеві скоби і, найголовніше, розписи самої церкви.
“Спершу помітили пофарбовані дошки з орнаментом, далі ікони на балках. Розписи з обох сторін, це може свідчити, що їх використовували як частину розмежування між притвором і храмом, або ж це частина вівтаря. Масляні розписи добре збереглися, чітко прослідковуються біблійні сюжети – “Вхід Господній у Єрусалим”, “Вознесіння Господнє”, образи Діви Марії, Ісуса Христа і апостолів. Думали, що все безслідно зникло і це була лише легенда. Цим іконам і розписам, вже понад 150 років, їх ніхто з односельчан не бачив вже 80 років. Це неймовірне відкриття для нашої громади!“, – коментує Роман Прилуцький.
>
“Після того, як вирішимо проблему з добудуванням нової школи і школярів переселять туди, на корпусі старої школи, де виявили розписи, зробимо оновлення покрівлі. Сподіваюсь, що з допомогою реставраторів можна буде з’єднати всі елементи і відтворити старі малюнки. Їх розміщення будемо обговорювати з громадою. Перенести реліквію можна і в нову церкву, або ж це може бути окремаекспозиція в нашому краєзнавчому музеї“, – додає сільський голова.
“Цей дах пережив Другу світову війну, німці у школі облаштували стайню і не помітили, що над ними приховано сільський скарб“, – каже Михайло Петренко.
За словами завгоспа школи Віталія Яреми, під час ремонту малюнки бачили і на дошках з підлоги.
Під час огляду на горищі також знайшли старий глиняний посуд і гасові примуси, які забрали до краєзнавчого музею.
Довідково: Дерев’яна церква на честь Пресвятої Трійці була збудована на кошти поміщика Різніча Івана Степановича у 1855 році. Як описував у своїй книзі “Сказание о населенных местностях Киевской губернии” Лаврентій Похилевич, біля церкви була також і дзвіниця і мур, збудований в 1850 році при священнику Маєвському. Попередня церква була зарахована до 5-го класу, землі мала 50 десятин, при церкві діяло приходське елементарне училище для дітей прихожан. Учні (11 хлопців) навчалися в одній класній кімнаті протягом трьох років, навчав дітей вчитель Чумак, який теж закінчив лише церковну-приходську школу. В такій школі вчили читати Святе письмо, писати і рахувати
Поминальна книжка прихожанина Свято-Троїцької церкви Гаврила Петровича Дибського, 1894 року. З колекції Дмитра Саліженка, передана до музею села