Словечко

Геннадій Москаль у інтерв’ю Українській правді розповів про те, скільки отримує пенсії, передає Корупція.Інфо

“Коли я тут робив в 2001-2002 роках, ми не знали, куди діти гроші, – наголосив він. – У нас було рахунків штук 12 та штук 15 в іноземній валюті. А сьогодні ми тільки в одному казначействі маємо тільки те, що дають на зарплату. І то, сьогодні нам дали таку зарплату, шо”.

– Яку?

– Я бачив по телевізору, як один поліцейський жалувався, що отримає 8 тисяч. Так я також отримаю 8 тисяч. Мені встановили оклад 11 тисяч. З них маю сплатити ПДВ, військовий, пенсійний, соціальний збір. 4 тисячі я получаю авансу, 4 тисячі – зарплати, і ні в чому собі маю не відмовляти.

– Навіщо воно вам треба?

– От і дочка та внуки питають. Мене спасає пенсія, оскільки я пішов в 2005 році на держслужбу з посади заступника міністра. Я отримав дуже велику пенсію – 17 тисяч. Можу з нею прожити та на ті 8 тисяч хрін, вибачте, положити.

Слава богу, що дожив до того, що сім’ї не допомагаю. Вони самодостатні, здатні ще мені допомогти. В мене діти дуже добре заробляють.

Торнадо було зафіксовано неподалік траси між Ужгородом та Мукачевом.

Відео зі страшним явищем природи опублікував на сторінці в Фейсбуці користувач Олександр Черепаня.

Довідка: Смерч, торнадо — атмосферне явище, що є стрімким воронкоподібним вихором заввишки до 1,5 км, який витягується від купчасто-дощової хмари до поверхні води або землі.

Хтось бігав сходами, сходи обурено скрипіли, хтось надривно відхаркував легені, хтось олігофренично реготав, хтось волав «Николь, ты где, Николь!». Весь цей диявольський бестіарій безжально знищував мій сон, на який я дуже розраховував, оскільки попередня ніч була дуже короткою.

Я намагався не звертати увагу, використовував медитаційну техніку, дихальні вправи, читав по черзі то Еразма Роттердамського, снодійного як «Донорміл», то Прохаська, транквілізуючого як «Гідазепам» – все марно.

Відкрив двері і крикнув:

– Панове росіяни, а можна трохи тихіше?!

Вони змовкли, потім жіночий голос пошепки запитав:

– Что он говорит?

– Я говорю, не могли бы вы здесь быть свиньями немного меньше, чем обычно, – прокричав я російською, щоб ці лінгвоінваліди не витрачали час не переклад.

– Нам что – молчать? – драматично спитав хтось.

– А чем вы, блять, у себя дома обычно занимаетесь? Да, молчать!

Вони замовкли. Я ліг у ліжко. Засинаючи, встиг згадати, що обіцяв проголосувати лише за того політика, який закриє кордон для цієї пошесті.

Sergii Ivanov