От, як ви думаєте, за що воюють «сепари»? Не російські офіцери, а місцеві люмпени. За Росію? За приєднання до неї?
Я теж так думав. Допоки не дістався передової і не став «на очі», тобто, за оптичний прилад спостережника.
За 770 метрів бачу «сепарську» позицію. А над нею — червоний прапор. Червоний, курва, прапор! Прапор СРСР! Держави, якої немає чверть століття. І вони за це воюють. За те, чого вже давно нема. Хочуть, щоби їх приєднали до минулого.
Я розумію, до речі, старих дурнів з «калашами»: тоді, коли прапор був червоним, і трава була зеленішою, і печінка здоровішою, і дівчата не відмовляли.
Але ж молоді, чого вони? Вони ж не бачили цього маразма під назвою «СРСР».
Тож пропоную. Якщо ми колись одного дня підемо в наступ, треба буде створити цілі підрозділи з психіатрів. Без психіатрів наступ сенсу не матиме.
Андрій Цаплієнко