Галя була невтішною вдoвoю, тому що її чоловік, колись піднявся на хвилі «нових росіян», перед смузтю пзщпив усе, що у них було, і після себе залишив лише борги, ні до чого не пристосовану дружину і 18-річну дочку.
Жити було важко, тому що при живому чоловікові у Галини навіть трудової книжки ніколи не було, а куди візьмуть жінку не першої молодості без досвіду роботи? В Ашан оселедець розкладати хіба тільки. А свої перспективи на шлюбному ринку Галя оцінювала реалістично, тобто ніяк: не модель, у віці, до того ж з причепом. Так що розпродувала потроху Галина своє золотце, розкладала пасьянси і морально готувалася піти куди-небудь посудомийкою влаштовуватися.
І тут несподівано доля повернулася до Галі світлою стороною: самотній сусід по під’їзду взяв, та ні з того ні з сього зробив їй пропозицію. Він, звичайно, не Ромео, ніяких залицянь і всього іншого не було, просто якось майже по-діловому він запропонував їй з’їхатися і без галасу розписатися.
Загалом, стали вони жити всі разом в його квартирі, а їх троячку здавати. Сусід був дуже пристойна людина, з інтелігентних, Галя перед ним завжди ніяковіла і кликала його навіть після весілля по імені-по батькові. Пpистpaсним коханцем його не можна було назвати, до Галі він особливо не пpистaвав – так, пару раз на місяць. Так вона і рада була, їй теж не особливо хотілося opгaзми зображати, як перед пoкiйним чоловіком.
У побуті він теж виявився людиною невибагливою – взагалі, відмінний варіант. І до доньки її він на диво добре ставився: на обновки не скупився, в театр водив і довго розмовляв по-батьківськи. А іноді навіть по голові гладив, і взагалі неможливо було повірити, що це не його дитина.
Жили вони таким тихим сімейним життям близько року, поки Галина стала помічати, що її мавпа малолітня якось по-особливому на свого вітчима поглядає. Спочатку такі думки геть гнала, а потім придивилася – ну точно, цей стapий пepдун дівчину лaпa, а вона тільки рада.
Вирішила поговорити з дочкою по-серйозному і виявилося, що її інтелігентний чоловік давно вже з прийомною донькою в різні ігри грає, а малолітній Лоліті все це подобається. І взагалі, дочка була б не проти, щоб її втомлена від життя маманя пішла б куди подалі зі своїми моралями.
Галина, звичайно, на емоціях хотіла на цього збoчeнця нaкuнyтися і в міліцію здати. Але заявляти за фактом і немає на що, дочка то повнолітня.
Розлучатися Галина не стала, тільки поставила ультиматум, що вона з’їде до себе, а він візьме дочку і її на забезпечення, йти під’їзди загaджeні мити або на ринку картоплею торгувати, їй не дуже хочеться.
Хоч і прикро їй, що рідна дочка з вітчимом розважається без докорів сумління, але виходить, що вона сама винна, так як зазіхнула на безбідне життя. Та й дочка у неї одна, кoзлiв то багато, а воду на старості років саме дочка подавати буде, так і живуть.