На фоні конфліктів всередині “Слуги народу”, у кулуарах обговорювали можливий союз партії Зеленського із “Батьківщиною” та навіть те, що Тимошенко може замінити Дениса Шмигаля на посаді прем’єр-міністра, йдеться у матеріалі “Української правди”.
Юлю у коаліцію
На відміну від інших “старих” політиків, на кшталт Петра Порошенка чи Віктора Медведчука, Тимошенко ні дня не відкидала можливості щодо співпраці зі “Слугою народу”.
Зрештою, такі заяви ЮВТ мали своє пояснення: фокус-групи показували, що виборці Тимошенко очікували від неї не війни із новою владою, а навпаки – допомоги.
Щоправда, такі переговори закінчилися погано: президент вийшов у публічну площину і образив Юлію Володимирівну жартом про “солоденьке”.
“Вона (Тимошенко) принесла список своїх людей для призначення на “солодкі” місця. А натомість обіцяла протягом року голосувати за всі закони разом зі “Слугою Народу” у Верховній Раді. Звісно, ми відмовили. Адже епоха договірняків скінчилася назавжди”, – прямим текстом писав у своєму Facebook Зеленський восени 2019 року.
На це Юлія Володимирівна відповіла достатньо принизливо: “чекаємо Вас на корпоративах… Можна зі своїм піаніно”.
Не минуло і року, як Тимошенко знову почала зустрічатися з представниками Зеленського. Джерела у “Слузі народу” ще в листопаді 2020 року повідомляли УП, що лідерка “Батьківщина” пропонувала Зе!Команді голоси фракції взамін на призначення своїх ставлеників у керівництво Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗК) та Державного агентства управління зоною відчуження.
Якщо із зоною відчуження не склалося, то ДПЗК очолив Андрій Власенко, який раніше був депутатом Миколаївської облради від “Батьківщини”.
Через кризу в “Слузі народу” тоді в ОПУ обговорювали відразу кілька теоретичних сценаріїв:
– “Слуга народу” + група “Довіра”, яку пов’язують з олігархом Андрієм Веревським, + “За майбутнє”, яку контролює триумвірат Ігор Палиця, Ігор Коломойський та Арсен Аваков;
– “Слуга народу” + “Голос” + “Довіра”;
– “Слуга народу” + “Батьківщина” + “Довіра”.
“Класичних переговорів не було, були доволі загальні розмови на Банковій, висловлювалися різні ідеї. В кінцевому результаті ми подомовлялися по голосуваннях та й усе – наразі все перебуває на паузі”, – пояснює УП впливовий соратник президента.
Відзначимо, що останні кілька місяців Тимошенко доволі активна. Вона їздить по регіонах, зустрічається на камери з лікарями, змінює голів партійних осередків, регулярно з’являється на телеканалах Ріната Ахметова, який досить помітно надає лідерці “Батьківщини” медійну підтримку.
“Юлія Володимирівна приїжджає у містечка, а люди ставляться до неї як до прем’єрки. Вони скаржаться їй, ставлять питання наче до урядовця. Люди знають Тимошенко як облуплену і попри весь негатив, ніхто не ставить під сумнів її фаховість. А зараз всі хочуть якоїсь компетентності на фоні безладу”, – пояснюють журналісту УП в команді Тимошенко.
Тобто Юлія Володимирівна свідомо поводиться наче прем’єр-міністр. Останніми місяцями вона коментує виключно кілька блоків питань: це критика приватизації, розгром земельної й медичної реформ, окрему увагу зосереджує на соціально-економічній ситуації типу пенсії, тарифів, цін, проблем з вакцинуванням населення.
“Юля правда хоче бути прем’єром. Вона підходить до наших молодих депутатів і каже, що Шмигаль непоганий хлопець, але зараз треба людина, яка вміє витягувати країну з кризи. І починає згадувати, як вона керувала Кабміном під час світової кризи, як рятувала людей від свинячого грипу і так далі”, – розповідає один з членів фракції “Слуга народу”. Щоправда, у розмовах зі “слугами” Юлія Володимирівна забуває згадувати “газові угоди”, закупівлі “Таміфлю”, і те, що у 2009 році (єдиний повний календарний рік її прем’єрства) реальний ВВП України впав на 15%.
Згідно з соціологією, єдине, що залишається для ЮВТ – спробувати втримати свого виборця і, за можливості, вийти за межі ядерного електорату, щоб завести більшу фракцію “Батьківщина” у наступний парламент.
Для цього їй необхідно демонструвати виборцям дві речі.
Перше – зберегти образ “мами захисниці”, яка переживає за українців і знає всі їхні біди.
Друге – демонструвати свою дієздатність і показувати нові кейси успіху. От тільки де ж їх узяти?