Моя дитина вчиться в школі в другому класі, в колективі більше 20 дітлахів. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і незаможні. Але є один хлопчик, сім’я якого прям дуже нужденна.
Хлопчисько – Сашко сам дуже хороший, мама теж адекватна. Раніше жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини – у нього нова любов, велика і світла, не до минулого життя.
Подала вона на аліменти, але там копійки – колишній чоловік хитрий виявився, відразу роботу поміняв, де мінімальний офіційний дохід, сама працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування.
Хлопчик ходить завжди чистенький, але видно, що форма добре поношена, на фізкультуру, напевно, з місяць ходив у шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи мама не скаржилася. Про те, як в родині важко спільна знайома однієї з мам розповіла, а та по “секрету всему свету”.
Уроків у нас в другому класі 5-6 в тиждень – п’ятиденка. До кінця уроків діти вже голодні, тому доводиться їм обідати в школі.
Забираю дочку додому, каже, що стрешенно голодна. Ну і питаю.
-А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла чи не годували?
-Мам, я сьогодні не їла.
-А що сталося? Не смачно було?
-Не знаю, напевно, смачно.
-Доню, ти мені по-людськи поясни, що сталося?
-Мам, ти мене тільки не лай. У мами Сашка грошиків же на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася. Остання заходжу, моя порція стоїть, а Сашко голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.
Я прям розплакалася, з одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодна залишилася, з іншого боку радію, що у мене росте така добра дівчинка. Правильно значить виховую.
Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар-вокзал. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.
Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Сашко доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – НЕ випрошує він, сидить осторонь поки не пообідають. Діти просто самі добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.
Всі дружно загули, мама Сашка сидить червона як рак. Крики, дебати заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.
А у нас є мама – Оксана, у них пільгове харчування. Чому у Сашкової сім’ї його немає – не знаю, чи документи зібрати не змогли, чи то не потрапляють в списки пільговиків. А Оксана сама не багата. Там дітей цілий виводок. Ну і тут встає вона і каже:
-Поважні батьки, хвилину помовчіть, мене і послухайте. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряють маленького однокласника своїх дітей? Прицьому це діти наші самі діляться. Діти мудріший за всіх нас.
У нас є два варіанти: продовжувати банаган або може вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Сашку. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від 5 гривень тут хтось збідніє?
Мама Сашка почала було боязко заперечувати, Оксана відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. Тиша. Всі мовчать. Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі із заможної сім’ї, щось фиркнула і не стала приймати участь.
Суму назбирали на харчування в школі майже до кінця навчального року.
Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:
-Мам, уявляєш, тепер Сашко з нами їсть, він такий задоволений!