Цю історію варто прочитати, щоб згадати, що таке людяність. Ми часто сприймаємо добрі вчинки щодо нас, як належне. Але подивіться, як повів себе цей маленький хлопчик, обділений любов’ю в житті.
Ми пустили хлопчика погрітися в магазин, але навіть уявити не могли, що цей безпpитульний хлопчик зробить.
Це було влітку. Я тоді працювала в магазині косметики. Кожен день я бачила, як неподалік від магазину сідав хлопчик-підліток.
На вигляд йому було років 12 – не більше. Він просив гроші. І ось якось день видався особливо дощовим, холодним і похмурим. Хлопчик знову сидів під дощем, погода не зупинила його.
Ми з колегами вирішили покликати його всередину, щоб він погрівся. Нагодували його, напоїли чаєм.
Знаєте, багато гребують жебpаками, вважаючи їх шаxраями, але цей хлопець виявився на диво добрим, доброзичливим і відкритим.
Його звали Костею. Костя розповів, що живе з бабусею, що тато пішов з родини, а мама помepла. Була ще старша сестра, але вона вийшла заміж і виїхала в інше місто. Він просидів у нас в підсобці до самого закриття. Потім він пішов додому.
На наступний день хлопчик знову з’явився на порозі магазинчика. В руках Костя тримав дві булочки, сік і пачку насіння. Він привітався і простягнув все це нам зі словами:
– Це все, чим я можу вам віддячити …
Як я тоді не pозплакалася – сама не знаю. В горлі застряг клубок. Відразу згадалися слова: “Той, хто має менше, віддає більше”. Так воно і є.