Це три історії, про три Пекла на землі, на нашій землі, розказана мені людьми, що побували там. Все, що тут розказано – правда, яку повинен пам’ятати кожен з нас.
ГПАП 1 автобусна станція (Грозному), колишня закрита в’язниця для тортур. У цій тюрмі не було людей, там «працювали» звірі.
Хлопців і дівчат не просто вбивали, а наскільки можливо болісніше.
Тортури:
«Турнік» — пристрій, на якому підвішували людей, в різних позах. З часом кістки виходили з суглобів.
«Мухомор» — паяльником випалювали порожнини рота.
«Роза» — трубку вставляють в задній прохід, потім вводять колючий дріт через трубку в пряму кишку. Трубку витягують, а дріт залишається. Дріт потім висмикують.
«Хрест». Там в одному із залів висів хрест, зварений з рейок. До хреста прикручували дротом полонених і били струмом.
«Вовчий оскал» — великим напилком стачивали зуби в роті.
«Лещата» — затискали голову в лещата, і зверху капала кипляча смола.
І знаменита «Утроба». Викопували яму глибиною 1 метр, навпочіпки в ряд садили полонених і заливали по шию бетоном. При засиханні бетон, стискаючись, ламав всі кістки.
Як відбувалися допити.
Улюблений варіант — це «Пилосос». На голову одягали протигаз і перекривали кисень. Снидіє полоненого починали забивати ногами. Коли він непритомнів, йому впорскували хімію, і починалося все заново. Це тривало годинами.
Інший варіант «Берізка». Полоненого ставили на стілець, заздалегідь зав’язавши руки за спиною. На голову одягали петлю, яка була зав’язана над головою до перекладини. Вибивали стілець, людина задихався на шибениці. Втратив свідомість відкачували і знову вішали.
За будівлею ГПАП 1 була стіна, там розстрілювали людей. Часто їх ставили до стінки і 2-3 рази стріляли поверх. Це вони так жартували. Потім вже вбивали.
Іноді прикутих поранених давали на розтерзання собакам. Це ГПАП 1. Багато серед катів були вузькоокі.
Я прошу вас, не читайте ці рядки. А вберіть їх в свою кров. Це не байки, це не марення божевільного в ночі, втратив розуму. Це страждання і муки тих, хто залишився там і тих небагатьох, хто вижив.
І вони хочуть померти, ніж жити, ця біль в душі засіла в них назавжди. Це я написав би на кожній стіні нашого міста. Шкода, що не кожному дано це зрозуміти.
Якщо я буду писати про готелі «Чайка», в підвалі якої 48 чоловік біженців, завалених плитами, поїдали один одного від голоду.
Або про тих, хто, проходячи повз, чув крики з-під землі і стуки. Але він проходив повз. Я пишу це, та це нас не забуде…
Двоюрідний брат моєї матері, особисто знав жінку, яка збожеволіла від того, що в підвалі будинку, в якому їх завалило, їй довелося їсти чоловічину. На її руках там помер її дитина. Після цього вона кидався на дітей…
Інтернат для глухонімих на «Хвилинки». З 2000 по 2006 рік — закрита в’язниця (секретка).
Там було кілька будівель, одна з «мавпятником» для відмазки. Але ось друга будівля і його підвали, які служили машиною смерті. За день до нас туди приїхали наші «меморіал»-захисники.
Вони знайшли в одному з кабінетів документи і фотки в’язнів. І як жалюгідні боягузи дали структурам у себе їх вилучити. Пофоткали обезьянники і поїхали додому. Ми приїхали, і нас не пустили. На свій ризик ми проникли з задньої сторони.
Влада дала команду перебували там робочим протягом тижня знести будівлю. У нас було мало часу. Серед робітників виявився хлопець, який нам допоміг. Далі я розповім, що там було.
Ось про цей ОМОН далі і піде моя розповідь.
Це місце було будинком смерті, у ньому «пропали» майже 400 осіб, навіть більше. І його господарі були ті душогуби з ГПАП 1.Це Хантымансийский ОМОН, именовавшие себе СОМ.
Над входом в підвал, де убивали в’язнів, було написано великими літерами. ДОПОМОЖЕМО ПОМЕРТИ!
Це були останні слова, що читали перед входом в «печеру» наші брати і сестри! А на будівлі виднівся виразно напис, НАМ ПО…Ї ВАШЕ ГОРЕ! Так само:«Смерть духам», «Допоможемо померти. ОМОН УВС ХМАО», «Russian vodka — свіже дихання полегшує розуміння».
У підвалах було кілька камер. У них не було нічого, ні вікон, ні світла, одна бруд, вогкість і бетон.
У 1-ій камері тримали чоловіків, всі стіни були списані іменами. «ОРБ-2 — хай проклятий ти будеш вічно», «РУБОП, ти за все заплатиш нам. Ми помстимося за все. Іншаллах», «Де я. Що зі мною. Я живий чи ні. 27 березня 06 р.», — це лише деякі з десятків написів, знайдених уже на стінах камер в підвалі.У другій камері тримали дівчат і жінок. Я не буду говорити, що там було на стінах. Але багато були написані кров’ю, що писали їх розуміли що помруть. Я ЖИВА? Діана. Я НІЧОГО НЕ БАЧУ, Я ПОМЕРЛА ТУТ Зарета 2001. АЛЛАХ ДОПОМОЖИ, Маліка 16 років.
Багато горя на цих стінах, і багато сліз і крові увібрали вони у себе. Всі ці написи і слова, мені важко вимовляти. На наступний день, коли ми приїхали, камери хтось підпалив покришками. І кіптява осіла на стінах.
Цих дівчат звірячому ґвалтували кожен день. Над майже кожної ліжком убивць, були фото цих дівчат в оголеному вигляді. Були й убиті ними як пам’ять. Ці фото знаходили робочі, але відразу спалювали.
Ґвалтували і камер з чоловіками, щоб вони чули крики своїх сестер. Хто намагався допомогти, того катували.
Ще там була камера тортур прямо за стіною від в’язнів. Щоб вони чули крики і хрускіт кісток, своїх братів і сестер. У цій камері ми помітили дві товсті дошки, вони використовувалися так: людину клали на одну, а другий накривали. І зверху били величезною кувалдою. Щоб полопалися нутрощі.
Стіни в цій камері були залиті фарбою багато разів, так як кров була всюди. Вижив один мужик, йому встигли відрізати вухо. Але він і зараз не всю правду говорить, страх здолав його.
Деяких дівчат крали і продавали в це місце, нохчі виродки. На наступний день, мене покликав туди одна людина. Те, що я побачив, мене вразило, це був кошмар.
Виявилося, що робітники знайшли секретні камери. Вони були замуровані. В одній нічого не було. Але були кільця в стінах. А другий прохід в другу камеру пробивали на наших очах. Ми зайшли туди.
Те, що ми там побачили, я запам’ятаю на все життя. Там тримали вагітних і жінок з грудними дітьми.
Три залізні ліжка, над кожним висить полусогнутый лист заліза. Привязаний дротом до стелі. У них вкладали дітей. Приміщення все сирості і бруду. Ні вікон, ні світла. У дальньому кутку стояв дивний апарат, і поруч вся стіна в крові.
Як ми з’ясували, на ньому рубали пальці, припікали про маленьку грубку, що стояла під ним, і руку обтирали об стіну. І це все в кімнаті, де тримали дівчат з грудними дітьми. Найімовірніше, ці діти народилися там. Ні вони, ні їхні матері не вижили.
І третє місце смерті! Воно функціонує і сьогодні (на момент публікації цього матеріалу 2007 року). З 2000 року по сьогоднішній день! Якщо з’єднати тортури ГПАП 1 і жорстокість СОМА не буде і 10 відсотків того, що відбувається там.
На це місце не пускають навіть влади. Тільки пряме підпорядкування Кремлю. Звідти ніхто не повертався. Близько Нових Атагов. Секретна база. Проїжджати це місце вночі, було ризиком для життя для будь-якого водія. Якщо зупинять, не міг доїхати до будинку.