Хочу представити вам і похвалити свою улюблену їжу – зупу, а якщо точніше, то це буде квасолева зупа зі шпондером – густа, поживна, смачна. Ділиться рецептом моя бабуся.
Квасолевих зуп є багато різних варіантів, ця добра тим, що ми її варимо пісну, і вже потім замащуємо шкварками зі шпондерка. А це значить, що якщо піст – то можна обійтися без мняска, а просто посмажити цибульки. І все одно вона буде дуууже добра!
Ще цікавим в цій зупі є затирка (часом, залежно від реґіону, її називають “стиранка”) – терте тісто. Це щось середнє між щипаним тістом і мадярськими нокедлями. Затирка вартує окремої уваги, тому я ще до неї вернуся окремим текстом.
Для самої зупи нам треба:
2 склянки великої білої квасолі (яськи)
морква
кавальчик (грам 150-200) вудженого шпондерка
цибуля
зубчик часнику
лавровий листок
сіль,
чорний перець
зеленина петрушки,
кріп
Для затирки: велике яйце (або 2 жовтки), 150 г муки
Квасолю перебрати, помити, залити на ніч кип’яченою водою і в тій же воді зварити з додаванням потертої на грубій терці моркви. З муки і яйця замісити водою туге тісто, натерти його на грубій терці.
Якщо квасоля зварилась до напівготовності, долити води до бажаної кількості й додати терте тісто. Варити на повільному вогні допоки не приготується тісто, посолити, вкинути розтовчений часник і лавровий листок. Готову зупу налити в піали і покласти по ложці підсмаженого з цибулею шпондерку, посипати зелениною петрушки і кропу. До зупки подати грінки з хліба, натерті часничком.
Отож, квасольова зупа зі шпондером – це одна з тих зуп, які точно зігріють вас у цю холодну пору. А на завершення ще одна маненька ремарка про квасолю-яськи – це єдина річ, яку я заморожую на зиму. Поки молода, не суха, фасую в мішечки і в морозилку. Заморожена таким чином квасолька дуже швидко вариться. І теоретично так само поводиться будь яка інша квасоля. То ж не гайте часу!
Смачного!