Жив я в квартирі, яка дісталася мені від бабусі.
Бабусю я дуже любив, вона мене виховала – батьки постійно моталися по відрядженнях. Але пішла з життя бабуся несподівано для всіх, і для себе теж – просто не прокинулася вранці, хоча ввечері була повним бодрячком. Ніхто не встиг попрощатися, але одного разу.
Я вступив в спадок, переїхав в її квартиру, почалося самостійне життя студента. Батьки подарували мені старенький жигуль, на все інше я заробляв сам – ремонтував потроху техніку – монітори, телефони та інші дрібниці. На їжу і оплату квартири вистачало, іноді батьки підкидали, але грошей завжди було впритул.
І ось одного разу я проспав, підірвався, полетів до інституту і потрапив в авapію – понесло мене на слизькій дорозі і машину я розбив, а сам вдapився серйозно рукою і про роботу з дрібними деталями довелося забути надовго.
Потім захвopіла мама, та так серйозно, що знадобилися гроші на дуже складну опеpaцію. Я взяв академічну відпустку пішов працювати до знайомого комірником на склад, щоб хоч якось допомогти мамі. Але цього було мало і тоді ми з сім’єю вирішили продати бабусину квартиру, мені було шкода шалено, я прийшов туди ввечері, сів посеред кімнати і довго спілкувався з бабусею – просто в порожнечу розповідав про те, як закрутило життя, просив вибачення, що не зможу уберегти її квартиру. І ліг спати.
А вночі мені наснилася бабуся – вона сиділа біля старовинного круглого столика, на одній ніжці, який завжди стояв в кутку в якості підставки під великий і красивий вазон.
Бабуся рукою намагалася зрушити горщик з квіткою, але у неї не виходило, вона покликала мене і коли я почав рухати цей горщик, я прокинувся. Сон був настільки чіткий, як наяву. Я підійшов до столика, оглянув його, нічого не побачив, на всякий випадок полив улюблений бабусин вазон і пішов на роботу.
На наступну ніч сон повторився з точністю до деталей, тільки тепер бабуся наполегливіше рухала горщик, докірливо поглядаючи на мене. Я знову оглянув столик, заліз знизу і нічого не знайшов. Третій сон був точно такий же як і попередні – бабуся штовхала квітку зі столу, і цього разу вазон впав, розбився, бабуся посміхнулася і я прокинувся.
Побіг до столу, прибрав з нього горщик і уважно оглянув стільницю. Побачив, що в центрі явно вставлений був гурток з іншої деревини, я підчепив його ножем і побачив отвір, що йде в ніжку столика, перевернув столик і з отвору випав мішечок в якому були ювелірні прикраси і царські золоті монети.
Після продажу всіх скарбів грошей вистачило і на опеpaцію і мені на, хоч і стару, але гарненьку машину і квартиру не довелося продавати. Я тепер, щоразу, як входжу в квартиру, вітаюся з бабусею і кажу їй спасибі.