Влада повинна розуміти, що гра в політичні ігри з правосуддям, не має нічого спільного з демократією. Безболісно великі зміни не робляться – розпочала свій блог на сторінці Ліга Нет, Хатія Деканоїдзе, подаємо її позиію в оригіналі:
Після жахливої події в Кагарлику, зі мною пов’язувалася велика кількість українських журналістів і, звичайно, всіх цікавили наступні питання – що відбувається з правоохоронною системою? Що відбувається з реформою? І чому провалилася реформа?
Незважаючи на те, що я не є главою Національної поліції України вже чотири роки, і мої зв’язки з українською поліцією завершилися в кінці 2016 року, мені ясно, що для багатьох українців – це крайня точка, після якої ніхто не може вийти сухим з води.
І ті, навіть не причетні до поліції, які вважають, що можна вийти з ситуації, що склалася без будь-яких моральних чи політичних втрат, – дуже помиляються. В сучасному демократичному європейському суспільстві правоохоронна система працює за принципом захисту людини і є фундаментом держави, яке українське суспільство чекає вже давно (і мова тут не йде тільки про період незалежності України).
Реформа правоохоронної системи вимагає не тільки ризику, енергії, широкого бачення, самопожертви, чіткого розуміння цінностей, які необхідно нести в суспільство, а й почуття відповідальності і невидимої межі, яку дуже часто відчуває суспільство, але, на превеликий жаль, не відчуває політична кон’юнктура.
Реформа поліції, яку ми почали робити в 2015 році, струснула всіх.
На той момент це була єдина відчутна трансформація в країні, яку міг відчути кожен українець особисто. Була мотивація і високі очікування у суспільства, але цього, на жаль, не вистачило. Не вистачило найголовнішого – жорсткої політичної волі, яка повинна була розуміти рівень ризиків для майбутнього країни і рівень відповідальності тих людей, які пов’язували політику і правоохоронну систему.
«Експерти», система, колишні міліціонери, депутати ВР, стара номенклатура часто звинувачували нашу команду, що переатестація, або молоді патрульні, відкриті набори, нові підходи знищують систему, але єдине, про що я зараз шкодую – це те, що система до кінця не була знищена.
Тому що важливо все (зарплата, соцзабезпечення, технічне оснащення), але найважливіший фактор – це ідеологічне зміна кожного поліцейського, у якого за спиною завжди стоятимуть бульдоги правосуддя у вигляді чесного суду і прокуратури. А це важелі, які не дозволяє не тільки пересічному поліцейському, а й великим начальникам поставити себе вище закону.
Вчора мене запитав журналіст – чи можна ще щось змінити в реформі, яка просто змушує критикувати її безупинно. Я думаю можна!
Кожна правляча політична еліта країни повинна розуміти, що грати в політичні ігри з правосуддям і прикривати свої престоли правоохоронними органами – це завжди погано закінчується для самої ж політичної номенклатури. Це не має нічого спільного з демократією.
Безболісно великі зміни не робляться. Для того, щоб остаточно і безповоротно вийти з совкового болота – треба всією душею, всім серцем ненавидіти і не приймати совкову систему.
Сучасні методи безповоротних реформ правоохоронних систем включають в себе декілька компонентів:
– жорстку політичну волю, відразу до корупції всього керівного складу поліції, прокуратури та судової влади;
– закони, які карають за вимагання, рекет, оргзлочинність, за порушення прав і свобод людини, за перешкоду розвивання бізнесу.
Система завжди буде чинити опір і займатися реваншизмом, якщо її не зруйнувати і побудувати все з нуля. Реваншизму не треба боятися, бо реванш вбиває реваншистів.
Друзі, почніть з того, що повторно звільніть 93% радянської номенклатури, які відновилися через суди після атестації, потім їх начальників, потім начальників начальників. І не треба боятися, українці це зрозуміють і підтримають. – резюмувала вона.