Потерпіла 26-річна Неля Погребицька, яку у ніч проти 24 травня катували та зґвалтували поліцейські у відділку поліції у Кагарлику, розповіла як пережила ту ніч та як змінилось її життя тепер.
Про це вона розповіла в інтерв’ю Українській правді.
За словами 26-річної дівчини усе розпочалося з того, що у селі Стави, де живе Неля, хтось обікрав магазин, а її викликали давати свідчення з цього приводу, але вона так і не зрозуміла, чому її.
«Сиділи усі разом у Міші (ред. — сусід Нелі, який відвіз її до відділку поліції) цілий вечір. Ігор з сусіднього села приніс пляшку коньяку, пляшку горілки та цигарки.
А потім же ж, на другий день, почалося: обікрав хтось магазин, і цей Ігор, кажуть, приїжджав у село, мабуть він це і зробив. Він мав репутацію дрібного крадія у селі, тож на нього всі і подумали.
Міша прийшов до мене, каже – треба поїхати свідчення дати. Чого до мене, я не зрозуміла. Я Міші кажу: я ж у тебе була вдома, ми сиділи всі разом, я що, виходила десь чи що? Весь час була там. А він каже: «Поїдемо, даси свідчення»», — сказала Неля.
26-річна дівчина також розповіла, як з неї знущалися двоє поліцейських, коли вона опинилася у поліції, а інші співробітники, які на той час були у відділку у інших кабінетах, усе чули, але не допомогли. Так, за її словами першим почав підозрюваний Микола Кузів.
«Як зайшов, витяг противогаз. Надіває на мене, я чуть не задихнулась. Думаю, чи задушить мене хоче. Але якось все одно вирвалась.
І я не пам’ятаю чи він мене так ударив, що носа розбив, чи в противогазі я була. Бо як скинув противогаз, каже, «пошли в туалет», наниз мене повів. Я подивилась у дзеркало – вся в крові, даже не відчувала вже нічого. Він каже «Вмивайся водою».
А води не було, то я рукавом втерлась. Вже даже болі не відчувала. У відділку були люди і вони все чули, а деякі й бачили, але ніхто мені не допоміг. Потім як я упала, то за коси мене тягнув, то з ноги, з кулака, синяки такі були.
Тоді до себе в кабінет повів, пістолета наставив, знову штовхав. І зажигалкою балувався. Каже, чи коси тобі спалить, чи що тобі зробить. В общем, що хотів, то й робив.
А ще хотів мене цей, як воно називається, той що током б’є (ред. — електрошокером)…А потім я ж перелякалась, як наділи цей противогаз, дихати не стало, вже попісяла в штани раз, другий раз. Курточку через вікно мою викинув, а паспорт так і не отдав. Де він міг дітись – не знаю»