Доповідаю: бригада повернулася. Хлопці майже рік не були вдома, якщо рахувати полігони та бойові злагодження, Коли прибули в частину і командир доповідав заступнику командувача, різанули серце слова: “Бригада повернулася з зони виконання бойового завдання. Троє військовослужбовців зaгuнули смeртю хоробрих.” Я думаю, тієї миті кожен боєць усвідомив, що з війни він повернувся не повністю… Діма, Сашко, Сергій – пустоту, що лишилася після них, не заповниш нічим…
Це була перша на моїй пам’яті ротація, коли вояків не зустрічав навтоп родичів, і коли фото, які я робив, були значною мірою безглузді, бо всі були в масках. Але це – наша історія, можливо через багато років хтось побачить і згадає себе. Я радий, що братики повернулися, це була дуже довга, шалена ротація. Я також тішуся, що трошки взяв у ній участь – це дозволило мені побачити, як необстріляні хлопці середнім віком 23-25 років перетворюються на мужніх вояків, азартних та холоднокровних. Я ніби заново познайомився зі своїми побратимами. Побачив, яким ПОВИННО бути українське військо. Планування, координація і злагодженість підрозділів під час бою – багато інформації не можу розкривати, але скажу так: хвалене НЗФ “сомалі”, мєліция ОРДЛО і кадрові спєцназьори мордора просто не знали, на кого вони нарвалися, бо втрати на тому боці колосальні.
А ось цей хлопчина у чорній масці – це Товчик власною персоною. Наш поранений побратим, про якого ми писали раніше. Коли ми провідували його в Дніпрі минулого року, Товчик лише вийшов із коми. Було складно уявити, що уже в травні він як ні в чому не бувало прийде зустріти своїх побратимів і зарядить мені кулаком у плече зі словами: “Дивись, як я можу!” Він привітав своїх братиків і став з ними у стрій. І тільки тоді я зрозумів, що – все. Нарешті ми ВДОМА…
П.С. Єслі шо, нашивочка від Revived Soldiers Ukraine у Товчика не проста
