Будинки в селі часто купують молоді сім’ї, які можуть працювати дистанційно. Такий дім дешевший, ніж міська квартира, а додатковими перевагами є спокій, природа, чисте повітря та гарантоване тепло від пічки взимку, ідеться в матеріалі УП.Життя.
Засновниця благодійного фонду “Спадщина.UA” Ганна Гаврилів зуміла перетворити цей попит на успішний бізнес. Як він працює?
Від реставрації замків – до глиняних хат
У 2018 році Ганна Гаврилів для порятунку Поморянського замку на Львівщині створила благодійний фонд “Спадщина.UA”. Якийсь час він займався промоцією та залученням коштів для реставрації споруди.
Згодом ініціатива розширилася. Організація взяла під опіку ще кілька історичних будівель на Львівщині і почала розвивати їх культурно-туристичний потенціал.
“У 2018-2020 роках ми з експертами та місцевими громадами дали поштовх відродженню Поморянського замку, Тартаківського палацу та будівлі товариства “Сокіл” у місті Бібрка на Львівщині.
За час активної діяльності мали статус найбільш ефективної громадської організації у сфері системного та комплексного відродження пам’яток”, – розповідає Гаврилів.
За її словами, волонтерська праця виявилася доволі утопічною та малоефективною в тривалій перспективі. Саме це спонукало її шукати нові інструменти для порятунку культурної спадщини.
У 2020 році паралельно із соціальними проєктами благодійного фонду Гаврилів зайнялася приватним інвестуванням в історичну нерухомість.
Один з найвідоміших прикладів – ревіталізація будівлі старої школи 1905 року в Роздолі на Львівщині, яка стала мультифункціональним центром для місцевого бізнесу.
У 2022 році Гаврилів почала розвивати серійний проєкт з відновлення старовинних хаток на Львівщині.
Мальовані хатинки на Львівщині
Першу хатину в Поморянях на межі Львівської і Тернопільської областей Гаврилів придбала задовго до війни і відновила для себе.
Поморяни – колишнє містечко з багатою історією і туристичним потенціалом. Зараз це селище з тисячею мешканців.
У ньому розташовані кілька пам’яток національного значення: Поморянський замок-палац 16 століття, старовинна дерев’яна церква 17 століття, бароковий мурований костел 18 століття, а також руїни неоготичної ратуші кінця 19 століття. Неподалік – Золочівський замок.
Ще два будинки Ганна придбала, щоб розвивати зелений туризм. Планувала створити мережу старовинних хатинок “Мальовані Поморяни” з максимальною автентикою: білені вапном стіни, а вікна та двері – завжди сміливих відтінків.
Однак війна внесла свої корективи. Замість туризму з’явився запит на відносно недороге житло з автономним пічним опаленням. Пошук безпечних місць спонукав людей обирати сільську місцевість.
Перші відреставровані три хатини на початку літа 2022 року Ганна продала. Так почався проєкт з пошуку та ревіталізації старих сільських хат. За останні пів року в Поморянах відновили десять хатинок, ще п’ять – у роботі.
Власниками відреставрованих хат у Поморянах та довколишніх селах стали люди переважно творчих професій: журналісти, дизайнери, художники, айтівці.
“У Поморянах, де феноменальний культурно-туристичний потенціал, але дуже бідна громада, ми леліємо кожного нового резидента і запрошуємо не лише приїжджати сюди на вихідні, а й прописуватися та платити в громаду податки. Усі ми впливаємо на майбутнє маленького історичного українського містечка”, – каже засновниця ініціативи.
Одну з хатинок придбав співзасновник львівської креативної агенції And Action Іван Іщенко. Він планує проводити тут літо із сім’єю, аби бути ближче до природи.
“Наша аудиторія – це молоді, активні, свідомі та спроможні люди, переважно сім’ї, поціновувачі культурної спадщини України, що плекають своє коріння.
Через війну аудиторія поціновувачів наших хатинок збільшилася. Війна актуалізувала в суспільстві поняття української ідентичності і підняла інтерес до своєї історії та культури”, – пояснює Гаврилів.
Вартість робіт і хатинок
Вартість відновлення сільської хати становить 1-7 тис дол залежно від стану будівлі та побажань замовника. Крім прямих витрат на роботи й матеріали, є ще витрати на юридичну та логістичну складові.
Відреставрована хатина коштує 4-14 тис дол. Хатинки бувають різних років забудови: від початку 20 століття до 60-70-х років, переважно глиновальковані та з фальцевою покрівлею.
Будівлі потрапляють команді “Спадщина.UA” в різному стані. Деякі потребують суттєвих вкладень, аби вивести їх з аварійного стану. Під час ремонту майстри намагаються максимально зберегти автентичність хати.
Як правило, при ревіталізації залишають муровану глиняну пічку, дерев’яну підлогу, якщо вона в доброму стані, вікна, двері або автентичні дерев’яні меблі.
У кожній старій хаті є комора, яку за бажанням нових власників переобладнують на санвузол. Також майстри підводять електричні та сантехнічні комунікації.
Після ревіталізації кожна хата отримує “кольорову” назву: оливкова, синя, бірюзова, карамельна, гірчична, кольору осінньої ночі чи сушеної м’яти. Часто кольори та рівень комфорту хатини обирають власники.
“Запити нових господарів різні: когось влаштовували комунікації на рівні “для дачі”, а комусь необхідні умови для повноцінного проживання. Усе індивідуально”, – каже Гаврилів.
Ініціатива з відновлення старовинних хаток у Поморянах вийшла за межі селища. Засновниця проєкту працює над реставрацією хатинок біля Свірзького та Олеського замків, а також у центрі килимарства – Глинянах на Львівщині.
Недавно вона придбала садиби в селі Крачанівці на Хмельниччині та в селі Полиці на Волині. Для них також шукають інвестора.
“Потенціал ринку великий. Ми маємо справу із запізнілим попитом: значний прошарок суспільства давно дозрів до життя за містом, в основному, через мотив мати власний будинок із земельною ділянкою та жити ближче до природи.
Події останніх трьох років – епідемія та війна – дали усвідомлення можливості жити і працювати дистанційно без втрат для якості життя, праці та комунікації із суспільством”, – пояснює Гаврилів.
Ціни на такі хатини в селах Поділля та Галичини у 2022-2023 роках суттєво зросли.
“Попит сформували внутрішньо переміщені родини зі сходу та півдня країни, які втратили домівки і не можуть придбати нерухомість у місті або шукають тимчасове житло в безпеці. У провінції і ризики ракетних ударів менші, і сирени звучать тихіше”, – пояснює Ганна.
Раніше в село переїжджали переважно дауншифтери. Однак пандемія і війна показали, що хата в селі може бути кращим варіантом, ніж квартира в місті. Це дає поштовх розвитку сільських територій, звідки роками виїжджала молодь.
“Зараз сім’я часто має транспортний засіб і готова купувати хатину в селі як основне місце проживання. Принаймні, такі наші спостереження впродовж реалізації проєкту з ревіталізації хатинок.
На це, очевидно, також вплинули масовий капітальний ремонт доріг та реформа децентралізації, у зв’язку з чим значно покращилися якість та доступність освіти, медицини, розважальної інфраструктури”, – вважає Гаврилів.