ВОСЬМЕ ТРАВНЯ
Я благаю,
Згорніть урочисті знамена
І оркестрів притримайте пафосну мідь.
Бо – немає ДЕВ»ЯТОГО ТРАВНЯ для мене,
Не існує!
Ви спробуйте це зрозуміть!
Перше вересня є!
То скривавлена дата,
Що принесла в Європу жахливу війну…
Але я розділив би – звичайних солдатів
І вождів, що створили цю бійню страшну.
Я і досі на цім, на розбомбленім полі,
Де палає пшениця й горить чорнозем,
Де нежданно людські обриваються долі,
Де прокляття, які ми донині несем.
Тож заради якої такої ідеї?
І заради якої такої мети
Бились сакси, арійці, слов»яни, юдеї –
І чого в цьому світі змогли досягти?!
Хай ідуть в небуття всі ті чвари прадавні,
Всі теорії расові й темні вчення,
Що твердять про народи якісь «богом дані»,
Що на користь війні обертають знання!
І допоки ми жадібні, вперті й убогі,
І допоки людських не цінуєм життів,
Не існує ніякого Дня Перемоги, –
Є лиш спогад про жертв
І безжальних катів.
Восьме травня прийде.
Ми запалимо свічі.
Пом»янемо всіх тих, хто своє не дожив.
І подивимось всі –
Один одному в вічі.
Не шукаючи в світі собі –
Ворогів…