В результаті розпаду Австро-Угорської імперії та революції в Росії утворились дві, зовсім різні українські держави: Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. В них були розбіжності в політичних, економічних, соціальних та міжнародних аспектах. Причиною цього стала історична доля цих земель.
При владі в УНР знаходились молоді діячі, які у своїй діяльності значною мірою керувалися революційним романтизмом. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, яка мала великий досвід парламентської боротьби і в своїй діяльності виходила з потреб моменту. Незважаючи на розбіжності і власні амбіції, лідери двох українських держав перед обличчям смертельної небезпеки прийшли до згоди про об’єднання. Здійснювалась мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.
3 січня 1919 р. Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові урочисто проголосила з’єднання ЗУНР з УНР в одну суверенну Народну республіку. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію у складі 65 осіб, яку очолював Лев Бачинський.
16 січня 1919 р. делегація ЗУНР прибула до Києва. Святковий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12 годині, над колонами пролунало “Слава”, прозвучав національний гімн. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.
Наступного дня Трудовий Конгрес майже одностайно (проти проголосувало кілька лівих есерів і представників компартії) ухвалив Універсал про Злуку. ЗУНР було перейменовано в Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Державним гербом Соборної України став тризуб. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Фактичного державного об’єднання УНР і ЗУНР не відбулося через низку причин. Проте історичний досвід державотворення як на сході, так і на заході України був дуже цінний для українських політиків, для державотворення сучасної незалежної України. Головна причина припинення дії Акту – скрутне становище, в якому незабаром опинилися Директорія та її уряд, що були змушені під натиском радянських військ залишити майже всю територію України. Не в кращій ситуації була й ЗУНР, перебуваючи у стані постійних військових дій з польською армією.
Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу. Сам факт проголошення об’єднання УНР і ЗУНР має величезне морально-політичне значення, підтвердивши прагнення громадян жити в незалежній і соборній Українській державі. Не випадково в роки радянської влади про подію 22 січня 1919 р. публічно не згадувалося, вона була табуїзована. Проте в спогадах суспільства залишалася живою, 1990 року на її честь Народний рух України організував “живий ланцюг” від Львова до Києва, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Ця подія окрилила і надихнула Україну, змусила повірити у власні сили і перестати боятись режиму.
Відтоді в Україні “живі ланцюги” створювались неодноразово, символізуючи єдність народу, а День Соборності наразі відзначається 22 січня на державному рівні вже щороку. Українці показали яскравий приклад демократичного об’єднання та довели, що національна єдність є рушійною силою успішного спротиву зовнішньому агресору.
Кінець 2013 – початок 2014 року став випробувальним для українського суспільства. Випробуванням на патріотизм та прагнення до вільного від узурпації злочинною владою життя. В складних умовах сьогодення День Соборності України набуває особливо актуального значення. Історія свідчить, що незважаючи на чисельні спроби розділити український народ та українську державу, рано чи пізно духовна консолідація нації призводила до більш міцного об’єднання. Відзначення річниці Злуки стало ще однією нагодою для об’єднання всього суспільства навколо стрижневої ідеї творення – державності. Об’єднання навколо ідеї державності – це практичний патріотизм, непохитна віра у свої спроможності, оберіг духовного статку нації.