Уявіть собі такий рекламний текст на білборді в Києві, де кожен забудовник обіцяє затишок, комфорт, найкращі умови кредитування тощо. Але приховують проблемні місця нових ЖК.
Серед всього різноманіття новобудов можна розгубитися – будівельний бум в столиці триває, набуває катастрофічних масштабів.
Кияни вже зрозуміли, що жадібність забудовників не спинить ані здоровий глузд, ані можливість покарання за чисельні порушення.
Тому єдине, що лишається, це тверезо оцінювати потенційне житло не лише з точки зору його інвестиційної привабливості, близькості до метро чи вартості квадратного метру.
А й задуматися, чи безпечно жити в цьому будинку.
З останніх прикладів: на території Інституту водних проблем та меліорації НААНУ, що впритул прилягає до туберкульозного диспансеру на вул. Васильківській, планують збудувати житловий комплекс: три “висотки” понад 20 поверхів кожна, і все це на території кількасот квадратних метрів.
Це кричущий приклад злочинної недбалості всіх причетних: київської влади, яка прийняла детальний план цієї території, і проти якої місцева громада вже подала позов до суду; керівництва інституту, яке в обхід процедури виставило землю на інвестиційний конкурс і віддало перевагу єдиному учаснику конкурсу; і власне, самого забудовника, який нехтує здоров’ям своїх майбутніх інвесторів.
Додам, що попри протести з боку громади, які зверталися до київських депутатів, Державної архітектурно-будівельної інспекції, профільних міністерств, прийнятий скандальний детальний план територій, яким передбачається житлова забудова на землях Академії аграрних наук, до чиєї структури належить інститут водних проблем. Тобто це зміна функціонального призначення земель.
“До чого тут здоров’я?” – спитаєте ви.
А ось до чого: проблема туберкульозу в Україні залишається однією із глобальних проблем в охороні здоров’я.
В 2014 році Україна вперше ввійшла до п’ятірки країн світу з найвищим показником туберкульозу, стійкого до існуючих антибіотиків. Стійкий – означає невиліковний, смертельно небезпечний.
Протягом останніх років в Україні спостерігається зростання кількості випадків стійкого до антибіотиків туберкульозу: з 3482 у 2009 році до 7778 у 2016 році.
Це значною мірою обумовлено неналежною організацією лікування хворих на туберкульоз з переважним лікуванням в умовах стаціонару, що сприяло інфікуванню хворих на туберкульоз в протитуберкульозних диспансерах, дефіцитом у забезпеченні протитуберкульозними препаратами для хворих на стійкі до антибіотиків форми туберкульозу.
Існують серйозні проблеми в організації безпосереднього контролю за лікуванням.
До того ж у зв’язку з тим, що в країні немає жодного протитуберкульозного закладу, який би відповідав санітарно-протиепідемічним вимогам, майже у три рази зросла захворюваність на туберкульоз працівників протитуберкульозних закладів.
Проблема туберкульозу в м. Києві також є загрозливою, в першу чергу у зв’язку з великою кількістю людей, які їдуть щодня на роботу до Києва, переселенців, туристів та інших категорій громадян.
У 2017 році до закладів охорони здоров’я з підозрою на туберкульоз звернулося 2768 осіб.
І ось тут підходимо до найцікавішого: до ТМО “Фтизіатрія”, яке розташоване по вул. Васильківській, 35, звернулося 709 осіб, майже кожний четвертий хворий на туберкульоз.
У 204 хворих, які стали на облік у ТМО “Фтизіатрія” на Васильківській, виявлено “відкриту” форму туберкульозу (тобто такі хворі виділяють “палочку Коха” в навколишнє середовище).
Враховуючи той факт, що туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом, така кількість хворих, що виділяють збудника туберкульозу, становить серйозну загрозу для оточуючих.
Що найстрашніше, близько 100 пацієнтів ТМО “Фтизіатрія” по вул. Васильківській, 35, мають мультирезистентну форму туберкульозу, стійку до антибіотиків.
А тепер зважимо на їх соціальний статус, несвоєчасне звернення за медичною допомогою та небажання турбуватися про своє здоров’я та здоров’я оточуючих і уявімо, що поряд з тубдиспансером щодня гулятимуть молоді батьки або бабусі та дідусі з дітьми. Діти та літні люди особливо вразливі до бацил туберкульозу.
Якщо немовля чи старенька бабуся будуть гуляти поруч з хворими на мультирезистентний туберкульоз, вони з високою ймовірністю заразяться на туберкульоз, який одразу стає майже невиліковним.
Тому постає питання: чи врахував цю небезпеку забудовник, який планує розмістити житло в 100 метрах від входу до тубдиспансеру (тоді як санітарні норми визначають безпечну відстань – не менше 1000 метрів), чи готове нести, а головне, чи понесе і яку саме, відповідальність керівництво будівельної компанії за потенційну небезпеку життю та здоров’ю мешканців не лише новобудови, але й киян в цілому?
І чи готові ризикнути покупці квартир, які оселяться поруч з небезпечним “сусідом”, за свої гроші отримати не лише омріяні квадратні метри, а й обов’язковий бонус для всієї родини – “чарівну” паличку Коха?
Це питання, як завжди, зависає у повітрі.