Поспілкувався із Кримом. Чекають. Кажуть, що багато хто чекає. Мовчать, щоб їх не пресанули рашuстu, але чекають, коли ЗСУ зайдуть до Криму. А те, що заходитимуть, уже не сумніваються.
Ці люди допомагають як можуть. Здебільшого інформаційно. Але їхня інформація завжди підтверджується. І розповіли про найцікавіший маркер.
– У нас тут є заклад, де всі місцеві депутати люблять збиратися і труть про свої справи
Так ось вони дуже скаржаться. Нічого не продається. Ділянки, земля. Їхні послуги не потрібні.
Нема того, що ще кілька тижнів тому було. Усі питання поставлено на паузу. А вони через це нервують. Адже час іде, а вони гроші втрачають. Прохолоджуються. Нині нічого не продається.
– А з туристами що?
– Тих, що нагнали профспілковими путівками сидять рівно на ж@пі. Вони й звалити не можуть. А ті, що самі приїхали, багато хто їде достроково. І поїхали ті, що з 2014 року сюди приперлися. Вони почали виїжджати. З речами. Через це пробок на дорогах поменшало. Кажуть, що подивляться на розвиток ситуації із Росії
– То Крим для них уже не Росія?
– Виходить, що вже нема.
Так, Крим – це Україна. Так було, є й буде.