ДОБРІ ЛЮДИ ВИГЛЯДАЮТЬ ДИВНИМИ
Сьогодні їхав після ранішнього футболу з району колишнього ЛАЗу.
Спортивний костюм, рюкзак, борода, окуляри…
Чекаю маршрутку. Десь 10.30.
Зупиняється якийсь паркетник. Опускається вікно…
– Вас підвести? Я на Левандівку.
– До Симоненка піде?
– Ок.
Був змучений і спішив. Сів без роздумів.
Питаю.
– А чому Ви вирішили підвезти? Бідно виглядаю?)
– Та ні. Просто живу за Заповідями Божими. Не лякайтесь, я не сектант і не свідок. Навіть не знаю чи католик, чи православний…
Розказав чоловік коротко своє життя. Колишній португалський заробітчанин. Все в нього добре.
Ото й помагає чим може кому може.
Вийшов я трохи ошелешений біля “Гетьману”.
А хлопака попрямував по свої справах.
Не знаю, що це було. І нащо це пишу…
Але дай Боже, тобі чоловіче,
ЩАСТЯ.
Автор – Олег Юліанович Радик