В ході ІІ світової війни, відразу після встановлення румунського окупаційного режиму на українських територіях розпочався активний процес їх румунізації. Однією з її складових стало впровадження політики, спрямованої на примусову етнічну чистку від євреїв, циган та слов’ян, серед яких особливе увага надавалася українцям як найближчим та найчисельнішим сусідам румунів на сході та півночі. Так, М. Антонеску під час засідання Ради міністрів Румунії від 8 липня 1941 р. офіційно заявив, що він виступає «… за насильне виселення українського елементу, який не має що тут шукати… Мені байдуже, чи ввійдемо ми в історію як варвари… В історії не було більш вдалого, широкого та вільного моменту для повної етнічної свободи… та для очищення нашого роду… Якщо потрібно, стріляйте з кулеметів».
Тобто, нове профашистське керівництво Румунії повністю поділяло расову концепцію Гітлера. Так, той же М. Антонеcку, вже як посланець румунського кондукетора під час особистої зустрічі з фюрером, що відбулася 27 листопада 1941 р., відверто зазначив: «Чисельна та примітивна слов’янська раса представляє для Європи не політичну або духовну проблему, а складну біологічну проблему для європейської народжуваності. Цій проблемі треба знайти радикальні та серйозні рішення. Стосовно слов’ян потрібно зайняти непохитну позицію, а тому будь-який поділ, будь-яка нейтралізація чи захоплення слов’янської території є законними актами». Такого негативного підходу до слов’янських народів в цілому та українців зокрема дотримувався і сам румунський диктатор. Забігаючи наперед зазначимо, що у «Меморандумі, відредагованого паном Професором Міхаєм Антонеску, як Міністра закордонних справ, та надісланого паном Маршалом Антонеску до Генерального штабу Фюрера Адольфа Гітлера 11 лютого 1942 року» були включені наступні два пункти:
«ІІ. — Російська та більшовицька загроза є настільки великою, особливо через її біологічний тиск, що румунський народ, який віками страждав із-за слов’ян, хотів би до останньої жертви допомагати знищенню більшовизму.
ІІІ. — …Румунський народ у боротьбі на сході виконує анонімну та колективну місію щодо повалення слов’янства, що є великою місією німецького народу».
У цьому контексті не можна не погодитися із думкою Е. Мезінческу – відомого румунського дипломата та публіциста – про те, що «таким чином, під тиранським керівництвом Іона Антонеску, Румунія, румунський народ були залучені до місії «біологічного» вирішення, точніше — винищення! слов’янства…».