Набір статей присвячений аналізу періоду окупації румунськими військами українських територій, на основі невідомих дотепер в українській історіографії документів та матеріалів, опублікованих останнім часом в Румунії.
За радянські часи, насамперед з міркувань солідарності з «братерською Румунською комуністичною партією», не було прийнято багато і відкрито писати або обговорювати питання щодо участі Румунії, починаючи з ранку 22 червня 1941 р. і до 23 серпня 1944 р., у нападі проти СРСР, що у переважній частині стосувалося території України. Останнім часом видано чимало наукових праць не лише українських та російських, але й румунських дослідників стосовно воєнного періоду, опубліковані невідомі раніше документи, зокрема восьмитомні «Стенограми засідань Ради Міністрів Урядування Іона Антонечку», особистий журнал керівника румунської дипломатичної місії в Москві Г. Гафенка протягом червня 1940-липня 1942 рр., а також виданий у 2006 р. у Яссах румуномовний збірник «Документи Антонеску у розслідуванні СМЕРШ. Москва 1941–1946», що відкриває нові можливості для висвітлення невідомих дотепер подій та фактів, пов’язаних з окупацією румунськими військами українських територій. Отже, автор, використовуючи нові джерела та невідомі дослідження румунських авторів, вносить, тим самим, власний внесок у висвітлення зазначеної вище проблематики.
Слід зазначити, що чітка антирадянська та, водночас, антиукраїнська складова агресивної політики румунського кондукетора І. Антонеску, який прийшов до влади внаслідок військового перевороту від 6 серпня 1940 р., почала себе проявляти в контексті конкретної підготовки профашистської Румунії протягом 1940–1941 рр. до агресії проти СРСР, що сьогодні легко відслідковується за оприлюдненими документами. Ще за півроку до початку Великої вітчизняної війни Румунія стала ретельно готуватися до захоплення територій Північної Буковини та Бессарабії, про що свідчить планове внесення відповідних питань на розгляд засідань Ради міністрів Румунії від 18 та 26 листопада 1940 р., а також від 11 квітня 1941 р. Якщо на засіданні від 11 квітня диктатор І. Антонеску, особисто презентуючи тогочасні зовнішньополітичні пріоритети країни, зазначив, що «Румунія у жодній формі не втручається у конфлікті на Балканах», завуальовано даючи зрозумити, що «наші погляди мають бути спрямовані на інший напрямок, а наші сили повинні готуватися до іншої долі», маючи на увазі напад на Північну Буковину та Бессарабію, то на засіданнях Ради міністрів Румунії від 17 і 19 червня 1941 р. йшлося про конкретний план підготовки румунської сторони до нападу на українські території.
Впевненості у цьому надала особиста зустріч І. Антонеску з Гітлером та фон Ріббентропом, що відбулася 12 червня 1941 р. у Мюнхені. Тоді були обговорені не лише деталі співпраці збройних сил Німеччини та Румунії проти Радянського Союзу. Гітлер особисто повідомив І. Антонеску про його наміри атакувати СРСР саме 22 червня того року. Цікавим є той факт, що, надаючи наказ про напад на СРСР вранці того дня, І. Антонеску не повідомив Москву про свої дії, чим поставив у вкрай незручну ситуацію керівника румунської дипломатичної місії в Москві Г. Гафенка, який 24 червня 1941 р. був запрошений В. Молотовим для надання пояснень щодо військового нападу на СРСР. Г. Гафенку на власний ризик був вимушений заявити Наркому В. Молотову про «розрив дипломатичних відносин» між Румунією та СРСР.