Міністр МВС Арсен Аваков розповідає про «Цифрову Україну», «кабінет водія» у смартфоні, додаток «Дія» і реформи поліції, але реальність зовсім інша. І з цією реальністю мені довелося познайомитися у суботу, 8 серпня, коли їхав автомобілем трасою Київ-Чоп у власних справах.
На АЗС в селі Березівка поблизу Житомира зупинився розім’ятися і щось перекусити. Коли від’їжджав, помітив позаду поліцейське авто з увімкненими червоними маячками і зупинився (дві автівки патрульних стояли біля АЗС в Березівці, в селі обмеження швидкості 50 км/год, і в населених пунктах поліцейські часто ловлять порушників швидкісного режиму).
Поліціянтка Вікторія Бучушкан і її напарник, командир взводу патрульної поліції Житомирської області Ярослав Вигівський почали запевняти, що я не зупинився при виїзді з АЗС на знак «STOP» і не увімкнув правий поворот (щодо доцільності того знаку – трохи згодом). Ок, кажу, немає питань, складайте протокол, заплачу штраф.
Будьте готові їхати за сотні кілометрів, щоб довести, що ви – законослухняний водій
Однак на стадії перевірки мого страхового поліса нібито на його справжність, історія отримала новий поворот. Вікторія Бучушкан заявила, що має підозру щодо мене, мовляв, я можу перебувати у стані наркотичного сп’яніння через те, що у мене тремтять руки.
Далі їй здалося, що мої зіниці не реагують на світло, і слово за слово, про складання протоколу поліцейські вже забули. Треба ж бо затримати «наркомана». «Поїхали здавати аналізи на наркотики», — заявляє поліцейська Вікторія, і з надією додає: «Чи ви відмовляєтеся?!».
Тут слід нагадати, що відмова від проходження перевірки на алкоголь і наркотики судами розглядаються як доказ того, що водій був під впливом чи одного, чи іншого. А це – штраф у 10 тис гривень і мінус водійське посвідчення на рік.
Та навіть згода на проходження перевірки – тільки перший крок «цікавого» квесту: поліція навіщось починає шукати… понятих. За годину «пошуків» четверо водіїв відмовились.
Врешті, двох все ж вдалося знайти. Але… Перевірка не відбувається на місці! Треба їхати в найближчий наркодиспансер. В моєму випадку – 30 кілометрів по об’їзній дорозі і ще, щонайменше, півгодини часу.
Як законослухняний громадянин, у наркодиспансері я двічі (з різницею у 20 хв) подув у «Драгер» та здав сечу на визначення наявності опіатів, амфетамінів та канабіноїдів (яких зроду не вживав).
Тут слід зазначити важливу деталь: медпрацівники не показують людині, у якої відбирають біологічні матеріали, що саме пишуть у паперах, які цієї ж людини стосуються. Мовляв, маєте право лише на ознайомлення з результатами. Так само, не дозволяють знімати себе на відео. І аргумент, що я фільмую оформлення можливого свого адмінпорушення, а вони – службові особи, які причетні до формування доказів цього гіпотетичного порушення, на них не діють.
Мене цікавили показники «Драгера», тобто, щоб мої показники «0.00» були вписані в медичну документацію. Коли я почав на цьому наполягати, медпрацівник вписав показник до листочка, який до цього вже заповнив. Тобто, якби я не прослідкував, там могли бути будь-які цифри.
Досить принизливою є і процедура здавання аналізів на наркотики: ти йдеш в туалет, двері лишаються відкритими, а за тобою стежить медпрацівник і поліцейський…
До речі, якщо тест на алкоголь дає результат відразу, то по наркотиках треба чекати не один день.
Цікаво, що поліцейські, згаявши на мене майже чотири години, хоча могли б обмежитися попередженням, або ж виписати протокол і отримати оплату штрафу відразу (у них був термінал), наполягаючи, що я у стані наркотичного сп’яніння, спокійно дозволили мені сісти за кермо і поїхати… Правда, пообіцяли перетелефонувати і повідомити результати аналізів.
Втім, результати «речовин не виявлено» я дізнався сам, зателефонувавши за чотири дні у наркодиспансер. На жаль, діджиталізація в Україні та такому «високому» рівні, що на жоден месенджер чи на пошту медпрацівники не можуть відправити результат. Їдь особисто та забирай. Ок.
За 11 днів після здачі аналізів отримую офіційний документ, що я не наркоман. Причому, за словами медиків, поліцейські привозять водіїв на аналізи доволі часто. І, зазвичай, марно – «висновки такі ж, як у вас». «Ну, що ви хотіли? – Мєнти – є мєнти», — завершує діалог лікар.
У цей же день, 19 серпня, згідно з протоколом поліцейських, я зобов’язаний до них з’явитися. Тож їду до Житомира, але… Патрульна Вікторія телефоном відчайдушно бреше, що мої результати ще не готові. Відправляє мене додому і знову обіцяє перетелефонувати. Зізнаюсь, що результати вже маю на руках. І що в наркодиспансері мені повідомили, що за тиждень з поліції ніхто не поцікавився ні моїми, ні висновками по інших водіях. «Ну, вибачте, що так сталося. Звісно, вам приїздити до нас тепер не треба», — відрізала Вікторія і кинула слухавку.
А тепер щодо порушення, яке стало причиною всієї цієї історії. На виїзді з АЗС на одному стовпі встановлено два знаки. Перший зверху 2.1 «дати дорогу» і другий на висоті в один метр від землі — 2.2 «рух без зупинки заборонено». При цьому, є певні ознаки, що знак 2.2 встановлено пізніше за 2.1 – інші кріплення. Та й немає сенсу відразу у двох знаках – «дати дорогу» і «рух без зупинки заборонено». Тож це скидається на облаштування годівнички для патрульних – підловити неуважного водія на порушенні вимог знаку. А далі – як поталанить.
Що з усієї цієї історії випливає?
Перше – порада водіям. Не порушуйте. Особливо, коли поруч авто поліції. Скрупульозно, прискіпливо, педантично виконуйте правила дорожнього руху. Цим самим ви не дасте поліцейським підстав вас зупинити і збережете свої гроші, час і нерви.
Друге – ніхто з водіїв не застрахований від зупинки і, по суті, затримання на 3-4 години лише тому, що поліцейському здалося, що ви під впливом наркотиків. І будьте готові спізнитися на літак, потяг чи будь-куди. Ба більше, будьте готові, що ваші пасажири — а це можуть бути і діти, і старші люди, хворі – будуть кілька годин чекати на спеці чи на морозі на узбіччі, поки поліція вас кататиме на аналізи. А якщо ви в авто самі, ніхто не гарантує його безпеки і цілісності, допоки вас «приймають» і «оформляють».
Третє. Якщо вас все ж «освідчували», а ви мешкаєте за сотні кілометрів, то будьте готові особисто приїхати, щоб отримати документ, що ви тверезим керували авто. Поштою, не кажучи вже про електронні засоби комунікації, вам ніхто нічого не надішле. Так само будьте готові їхати за сотні кілометрів, щоб довести, що ви – законослухняний водій, бо адмінсправи розглядають за місцем їх скоєння, а не вашим місцем проживання.
Совок з поліції ніде не подівся, і вся «цифрова сучасна Україна» — лише показуха
Звісно, ви можете і не їхати ні за довідкою, ні на розгляд – все зроблять без вас. Але тоді будьте готові, що, можливо, вам прийде постанова про позбавлення вас водійського посвідчення і про штраф у понад 10 000 грн. Воно вам треба?
І взагалі, будьте готові, що поліція обманює, краде ваш час, тріпає вам нерви, і робить все це «у рамках чинного законодавства та наказів і інструкцій МВС і Нацполіції».
Совок з поліції ніде не подівся, і вся «цифрова сучасна Україна» — лише показуха. На практиці маємо ментівську радянську Україну, в якій довідку видають лише в руки і лише паперову, в якій не чули про онлайн участь у розгляді справи, в якій навіть перетелефонувати по важливому для вас питанню поліцейські «забувають», в якій не існує експрес-аналізу слини чи волосся, як це давно працює у розвинутих країнах, а треба пісяти у баночку, і в якій будь-де можуть поставити «хлібні» дорожні знаки.
Насамкінець питання: який сенс перевірки водія на наркотики, якщо результати не можна отримати тут і зараз, а потенційний наркоман ще тижнями може керувати авто? Відповідь лише одна — поліцію не цікавить превенція і припинення правопорушення. Її цікавить збити гроші з водіїв.
Дмитро Хилюк