12 довгих років Мартін Пісторіус був ув’язнений у власному тілі. Всі навколо думали, що він знаходиться в несвідомому стані, не бачить і не чує абсолютно нічого. Однак Мартін нарешті зміг розповісти, що було насправді. Коли намагаєшся уявити себе на його місці, стає не по собі, — передає elise.com.ua.
Мартін все бачив, чув і розумів, але не міг подати жодного сигналу про це. Він не міг говорити і ворушитися. Зараз при погляді на Мартіна складно навіть уявити, через що йому довелося пройти.
12 довгих років Мартін Пісторіус був ув’язнений у власному тілі. Всі навколо думали, що він знаходиться в несвідомому стані, не бачить і не чує абсолютно нічого. Однак Мартін нарешті зміг розповісти, що було насправді. Коли намагаєшся уявити себе на його місці, стає не по собі.
Мартін все бачив, чув і розумів, але не міг подати жодного сигналу про це. Він не міг говорити і ворушитися. Зараз при погляді на Мартіна складно навіть уявити, через що йому довелося пройти.
Йому було 12 років, і він був абсолютно здоровий. Мартін ріс в Південній Африці. Одного разу він прийшов зі школи додому і поскаржився на нездужання. Хлопчикові ставало все гірше і гірше: він втрачав здатність говорити, м’язи слабшали, і він не міг рухатися.
Лікарі вирішили, що це було якесь нове дегенеративне захворювання. Батькам вони повідомили, що Мартін повністю втратив зв’язок із зовнішнім світом і не розуміє, що відбувається навколо. Але вони помилялися! Мартін говорить, що 12 років він був у свідомості, але ніхто цього не знав.
Ось як виглядає Мартін сьогодні. Він може розмовляти з допомогою комп’ютера, який озвучує те, що він друкує. Він каже, що бачив і чув багато речей, але ніхто не помічав його, як ніби він був примарою. Одного разу він почув, як його мама в пориві відчаю сказала, що було б краще, якщо б він помер.
Мартін говорить, що йому було боляче чути це, але він розумів, чому мама сказала таке. Він знав, що вона вважає себе поганою матір’ю, що не справляється. Йому було дуже важко, адже він не міг сказати, що вона була гарною мамою і все робила правильно.
Хлопець жив вдома з батьками, але періодично його забирали в лікувальні центри, де над ним, бувало, навіть знущалися. Але, за словами Мартіна, більше було хороших медиків, ніж поганих. Як та, яка помітила іскру життя в його очах. Зрозуміла, що він був тут і все розумів.
Поступово Мартін навчився спілкуватися. Він доклав титанічних зусиль і зміг керувати своїм тілом. Він закінчив коледж, отримав водійські права і тепер їздить на спеціально адаптованому автомобілі. У 2008 році він познайомився з подругою сестри, Джоан. У 2009 вони одружилися.
Мартін закликає всіх ставитися один до одного з добротою і повагою, співчуттям. Ніколи не можна недооцінювати силу розуму, важливість любові і віри. Не можна переставати мріяти.