Блогер zommersteinhof у своєму Живому Журналі розповів, як випадково на гуглівських картах натрапив на дивний об’єкт на Івано-Франківщині, що не позначеній на жодній з українських карт. Раптом, переглядаючи карти в Google, я побачив місто в Карпатах, якого нема! Зацікавився… І ось, що взнав.
Після ІІ світової війни біля Делятина, Івано-Франківська область, повстала військова база. По сьогоднішній день про неї немає достеменної інформації, але “кляті американці” запустили супутники і все побачили!!!
Подивимось і ми. Отже, на місці села Луг над р.Перемийська (до речі, село з 1949 р. перестало існувати… церква, хати, селяни…) почалось будівництво чогось… Пішла туди й залізнична колія.
На старій польській карті червоним кружечком я обвів місце, яке нас цікавить. Помаранчевим кольором обведено “ґміну Делятин” (чи не правда, територія ґміни нагадує якусь мавпочку?)
Ось так це виглядає на Google-Map
А тепер збільшимо район “нижньої ноги” нашої делятинської мавпочки:
Слабувато? Збільшимо ще трохи!.. Напевно саме так робили американські військові…
Ось воно!!! Хто б міг подумати, що біля міста Делятин (яке сором називати містом) існує безіменне плоселення, яке безумовно виглядає на місто!
А тепер цікавинка! Це місто мало свою адресу: Івано-Франківськ-16, вул. Авіаційна. А тепер ще цікавіше! В місті була – увага!!! – московська середня школа №131 (звичайно, з російською мовою навчання). За іншими джерелами школа мала номер №826, але це несуттєво. головне, що випускники отримували диплом з мокрою печаткою міста Москва.
Тепер це Делятинська загальноосвітня школа №3, але ця зміна сталась тільки у 1993 році! Тобто в незалежній Україні два роки існувала незалежна від України московська школа! Натомість, сьогоднішня історія об’єкту зовсім нецікава…
Івано-Франківськ-16 доживає віку, а що там ніколи не було цвинтаря, то з часом нічого не залишиться… Детальнішу інформацію можна знайти на різних сайтах. Коротко з них можна взяти таку суть:
На північній окраїні Делятина у повоєнні роки повстало місто з назвою Івано-Франківськ-16. Насправді це був суперсекретний об’єкт із комфортабельним поселенням, де було все!
Для некогда населявшего это место народа (несколько тысяч чел.) были созданы идеальные условия, – местные военторги были попросту завалены деликатесами и самой лучшей бытовой техникой, досуг можно было скоротать в Доме офицеров, клубе, кинотеатре, да и просто на лоне обворожительной карпатской природы. Для детей действовали детсад и ясли, пионерлагерь, а также общеобразовательная средняя школа, получившая официальное название “Московская средняя школа №131” (ныне Делятинская средняя школа №3), – вот такой своеобразный кусочек Москвы в Украинских Карпатах…
Делятинська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №3 заснована 1-го вересня 1959року на території колишнього села Луг. До 1993 року вона іменувалася як Московська середня школа №131 і навчання здійснювалося російською мовою.
Відповідно до рішення управління освіти Івано – Франківської області державної адміністрації від 25 серпня 1993року №131 школа має статус середньої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів і навчання здійснюється українською мовою.
Початки будівництва сягають 1949 року, коли за наказом Лаврентія Берії біля Делятина вирішено було збудувати центр профілактики і дозаправки ядерних ракет стратегічного призначення, привезених сюди літерними залізничними потягами з усіх неозорих просторів СРСР. Село Луг над р.Перемийська перестало існувати. Мешканців виселили.
За тринадцять минулих років, відколи з цього об’єкта в Росію вивезли останню ядерну стратегічну ракету і він перейшов у підпорядкування 38-го армійського корпусу Збройних сил України, рівень секретності, за підтвердженням нинішнього начальника гарнізону, командира дислокованої тут військової частини А 1807 полковника Юрія Грицика, знизився на кілька порядків. Проте суперзагадковість остаточно не розвіялася. Нинішня цивільна адреса для листів і бандеролей, які сюди надходять, теж покрита ореолом таємничості: Івано-Франківськ-16, вулиця Авіаційна, будинок і квартира — згідно з нумерацією. Проте офіційно в Івано-Франківську такої вулиці немає і не може бути, бо вона розташована майже за 70 кілометрів від обласного центру Прикарпаття. Все інше — реальне і зриме.
Полковник Юрій Грицик, котрий тут уже шостий рік — і командир частини, і начальник гарнізону, і мер, і батько рідний. Він був з нами відвертий настільки, наскільки дозволяв військовий статут.
— Більшість населення нашого містечка — понад 800 чоловік — військові пенсіонери або члени їхніх сімей, — пояснює командир. — Вони не мають іншого житла, тому тут збираються доживати віку. З точки зору комунальних зручностей, то нарікати, мабуть, немає на що: у всіх оселях — природний газ, цілодобова гаряча вода. У колишній московській СШ № 826 (тепер вона має статус делятинської загальноосвітньої школи №3) навчається 150 місцевих дітлахів.
… От тільки цвинтаря немає…