Ще у вересні 2019 року голова СБУ Іван Баканов оголосив про майбутнє реформування Служби безпеки України.
Проте певні пункти мають протиріччя, а саме – публічність електронних декларацій співробітників спецслужби.
Це можливо за усунення непритаманних для цієї силової структури повноважень у сфері боротьби з економічною злочинністю та корупцією. Діяльність саме цих профільних управлінь дуже часто кидає тінь на усю структуру, мовляв, співробітники СБУ замість того, аби ловити шпигунів, займаються тим, що “кошмарять” бізнес, – розповідає політолог Олександр Мусієнко.
За ліквідації так званого економічного блоку СБУ його ресурсну та матеріальну базу можна спрямувати на посилення функцій у сфері контррозвідки та захисту державності.
Це покращить як матеріальне забезпечення відповідних працівників, так і дасть змогу закуповувати новітнє технічне обладнання, підвищить престижність роботи, стримає відтік важливих кадрів.
Наразі війна ведеться й у кіберпросторі. У мережі Україна ледь не щодня зазнає “пострілів” та “ударів” з боку російських хакерів, що діють у складі відповідних підрозділів Генштабу та Служби зовнішньої розвідки РФ.
Чому реєстри та соціальні мережі стають важливою мішенню для російських спецслужб?
Левову частку даних (60-65%) практично будь-яка розвідка намагається виявляти із відкритих джерел інформації. Головне – фільтрування, вивчення та правильні висновки опрацювання отриманих даних. Чим більше інформації можна отримати із відкритих джерел, тим простішою буде робота розвідувальних структур.
Саме тому провідні держави вважають цілком виправданим кроком засекречення даних та відомостей, що стосуються таких чутливих питань, як національна безпека та оборона. Зокрема, йдеться про дані щодо співробітників, які обіймають посади у складі розвідувальних та контррозвідувальних підрозділів.
Цілком зрозуміло, що робота таких структур має передбачати певний режим таємності – нерозголошення публічно своїх посад, роду занять, сімейного стану, місць проживання, авто, на яких пересуваються тощо.
Але має бути забезпечений демократичний, парламентський та громадський контроль за діяльністю спецслужб. Для цього народним депутатам, прокурорам, суддям та деяким іншим державним установам надається доступ до державної таємниці та інформації для службового користування.
Йдеться лише про співробітників розвідувальних та контррозвідувальних структур, тобто окремої категорії осіб, зосереджених у діяльності сектору національної безпеки та оборони.
Обмеження певної інформації щодо співробітників є нормальним механізмом задля убезпечення здоров’я та життя їх та членів їхніх сімей, а також унеможливлення спроб психологічного тиску та потенційного вербування спецслужбами інших держав.
Якщо інформація закрита, це щонайменше ускладнює роботу для ворожої спецслужби у питаннях отримання даних щодо оперативних співробітників. Адже якщо інформація захищена, то ймовірно, витоку даних вдасться уникнути. Відкритий доступ – це подарунок для інших спецслужб.
Тому інформація про те, що для співробітників українських контррозвідувальних структур, зокрема СБУ, передбачатиметься особливий порядок, що зобов’яже їх оприлюднювати електронні декларації – викликає серйозне занепокоєння.
Інформацію про можливі корупційні дії співробітників можна перевіряти у закритому режимі. Але якщо ліквідувати блок боротьби з економічними злочинами у СБУ, то й ризики корупціогенності знизяться.
До того ж ст. 521 ЗУ Про запобігання корупції передбачено, що збір інформації щодо категорії таких осіб повинен здійснюватись у спосіб, що унеможливлює розкриття належності таких осіб до відповідних державних органів чи військових формувань.
Тому за реформуванні СБУ варто обережно підходити до відкритих електронних декларацій співробітників, адже це може стати певним інструментом у руках інших спецслужб.
Автор: Олександр Мусієнко, політичний експерт, керівник Центру військово-правових досліджень.