Андрій Матвієнко служив молодшим інспектором відділення інспекторів у Донецькому прикордонному загоні. Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче – пункт пропуску “Успенка” (Донецька область) , автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому фугасі. Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталя, де він, від важких ран, 8 серпня 2014 року nомер.
Без підтримки залишились дружина та донька.
Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).
23 лютого 2016 року Кіровоградська міська рада своїм рішенням перейменувала вулицю Башкірська на вулицю Андрія Матвієнка, а 27 лютого на фасаді Кіровоградського інституту комерції відкрито пам’ятну дошку Андрію Матвієнку.
Її звуть Олександра Матвієнко. На цій світлині їй три з половиною роки. І, на перший погляд, вона дуже схожа на сотні таких же дітей. Але ось погляд цієї дівчинки зовсім недитячий. Глибокий і задумливий.
“Для мене, як для мами я бачу цей погляд щодня. Так, він сумний, можливо, я так думаю дитина щось розуміє в своєму маленькому віці. Папа говорив, що Сашуня буде їм пишатися, а тепер, напевно, і тато нею пишається “, – говорить мама Саші Ірина Матвієнко.
Батько Саші – прикордонник Андрій Матвієнко – загинув на Донбасі в серпні 2014 року. Татову медаль “За мужність і відвагу” Саша отримувала разом з мамою під час відкриття Алеї пам’яті в Кіровограді.
Минув майже рік після смерті батька, а дівчинка так і не змирилася, що його більше немає.
“Вона дивиться в небо і кличе батька, каже: мама, тато мене бачить, тато мене чує? Кажу: чує. – А чому він нічого не говорить? Каже, я не хочу тата-героя, я хочу тата з собою. Я його дістану, дай мені високий стільчик і я його звідти дістану”, – розповідає мама Саші Ірина Матвієнко.
Знімок Саші з батьковою медаллю на грудях зробив місцевий фотограф. Спочатку думав, фото не вийшло, тому що дівчинка опустила очі. Але коли розглянув його на моніторі комп’ютера – сторопів.
“Смуток, такий біль. Здається, що маленька дитина, такий погляд, як у дорослого, тримає цю медаль, на задньому плані військовий, так все склалося, я не знаю, дивом”, – згадує фотограф Олександр Козловський.
Фото за лічені години розлетілося в соцмережах. Мільйон переглядів, тисячі перепис. А ось користувачі з Росії стали скаржитися адміністрації Фейсбук на фото. І його заблокували…