19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР передає Крим Україні.
Основна причина такого кроку полягає в жахливому становищі півострова, зруйнованого бойовими діями, знекровленого депортацією і фактично такого що живе в умовах розвитку XIX століття.
Виходить, що розтиражована інформація про так званий “подарунок” Хрущова – фейк. Україну зобов’язали рятувати вмираючий регіон. І Київ вклав сюди власні кошти і людські ресурси.
До речі, переселенці з РФ не були пристосовані до ведення господарства на півострові і поїхали сюди, повіривши обіцянкам про райські курорти.
До речі, під час візиту Хрущова до Криму в супроводі зятя Аджубея які прибули з Сибіру люди кричали, що їх сюди “пригнали”, але життя в Криму немає: картопля і капуста не родять, загризли клопи і громадян просто обдурили. Всі хотіли назад в Сибір і на Волгу. Тоді-то було прийнято рішення, що на півострові повинні працювати знайомі з умовами виживання на півдні українці. З цією пропозицією Хрущов негайно вирушив до Києва.
Так, до Криму приїхали десятки тисяч українських добровольців і за два роки підняли економіку регіону.
У 1954 році Україна почала відновлювати Крим, несучи колосальні витрати. До речі, витрати з власного республіканського бюджету, а не з державної скарбниці Української РСР.
До слова, за кілька десятиліть до цього Росія забрала “жирні” шматки України з родючим грунтом і етнічними українцями, насильно русифікувавши все навколо. Так, в лютому 1919 року Москва вилучає зі складу України Бєлгородський і Гайворонський повіти. Чотири північних повіти Чернігівської губернії також передають Росії, в 1924 році Росії відходить частина Шахтинської і Таганрозького округів Донецької губернії української республіки.
Виходить, що спершу Кремль забрав у України родючі землі, рівні по території Криму, а потім нав’язали вмираючий півострів. Відновлення півострова обійшлося в сотні мільйонів рублів – колосальну суму. Була відновлена легка промисловість, сільське господарство, житловий фонд.