Публікуємо мовою оригіналу.
И про украинский язык.
Я училась в русской школе, где украинский язык и литература были дважды в неделю, как и уроки английского и все предметы читались на русском; я училась в университете, где преподавателей уже заставляли читать на украинском и где я первые полгода не понимала, о чем вообще говорит учитель математики; мои родители говорят на русском, как и моя лучшая подруга и любимый мужчина.
Я думаю на русском, я выросла на нем, мне легче писать на этом языке.
НО
Я живу в Украине и мое гражданство УКРАИНА.
І мені болісно від того, що у моєму дитинстві було так мало української культури, українського оточення.
І мені болісно, що зараз, коли останні п`ять років ми відбудовуємо свою державу й українців нарешті почали відокремлювати від Росії на закордонні, так багато українців виступають проти державної мови.
Чому у США де більшість населення розмовляє абсолютно різними мовами, державна мова англійська? Чому у Франції французька?
Так склалося історично?
О’кей.
Історично склалися, що в Україні багато російськомовних громадян.
В нас історично склалося, що українську мову, культуру, державу завжди хотіли знищити.
Але ми вижили.
Історично склалося, що людей не з білим кольором шкіри вважали за тварин. То що, це потрібно було залишити без змін?
Історично люди без «благородного проісхождєнія» були рабами, яких били, ґвалтували та використовували як скот. Це теж повинно було залишитись, бо історично так склалося?
Історично склалося, що жінки не мали права голосу та не могли отримувати освіту на рівні із чоловіками – це теж повинно було залишатися, бо всі так звикли, бо так було «завжди» і так багатьом зручно?
Невже, лише тому, що щось склалося історично, потрібно залишати речі без змін?
Коли я була малою, у моєму середовищі вважали, що українською розмовляють тупі та недолугі люди. Майже всіх україномовних одразу називали «вуйками» маючи на увазі будівельників, які за копійки погано будували криворізькі дачі.
І ми це змінили.
Люди змінили відношення до людей із різним кольором шкіри.
Тепер байдуже хто твої батьки й де ти народився, весь світ однаково належить кожній людині.
Тепер байдуже якої ти статті, всі люди однаково мають право навчатися і працювати, втілювати свої мрії та бути тим, ким вони хочуть.
Кожного дня ми створюємо нову історію.
Чи всім подобалося скасування кріпацтва у 1861 році?
Чи всім подобалися зміни та прийняття Тринадцятої поправки у США в 1865 році?
Чи всі у Британії були згодні із правом голосу жінок у 1918 році?
НІ.
Завжди були ті, хто був проти. Завжди є ті, хто хоче жити комфортно і не дай Боже, щоб цей комфорт хтось порушив.
Краще вбивати, ґвалтувати, принижувати та знищувати, ніж зробити над собою зусилля та змінити старий устрій.
Краще вбивати, ґвалтувати, принижувати та знищувати українську мову, культуру, ніж зробити над собою зусилля.
Україна – держава, яка має свою культуру і мову. Українська мова повинна бути державною. Це не просто логічно, це необхідно для свободи та незалежності країни у якій всі ми сьогодні живемо.
Поясніть мені, чому потрапляючи до Канади, США для нас нормально і логічно звертатися до мешканців англійською?
Чому є нормальним в Ізраїль знати іврит?
Чому в Росії де мешкає більш ніж 160 національностей лише одна державна мова – російська?
Чому половина Франції не кричить «Не змушуйте нас розмовляти французькою!»?
Чому ви, громадяни України проти української?
Бо звикли до російської? Бо Пушкін вам кращий за Шевченка, а Цвєтаєва за Лесю Українку?
Державна українська мова не забирає у вас можливість думати, читати та спілкуватися мовою, яка є вам ближчою. Ніхто не піймає вас на вулиці й не відправе до в’язниці бо ви розмовляєте російською, англійською, китайською, іспанською і будь-якою іншою мовою.
Але державні документи повинні заповнюватися українською; телебачення, новини повинні бути українською; навчання повинно бути українською, щоб далі наші діти, наше майбутнє покоління не мало тих проблем які ми маємо зараз; щоб нас почали сприймати як сильну, незалежну та автентичну країну яка не може асимілюватися з іншою країною бо вона є повноцінною і самодостатньою.
Індіанська культура знищена американською. Росія намагалася знищити польську, білоруську, грузинську культури, мови. Гітлер намагався знищити весь світ і залишити одну єдину культуру і мову.
Але життя це різноманітність. Саме автентичність і різноманіття допомагає нам розвиватися.
Світ стає все більш однаковим, тому так важливо бути собою, мати свій стрижень, зберігати та культивувати те, що є лише нашим, що вміємо лише ми, українці.
Українська мова державна не лишає нас права розмовляти іншими мовами, напроти, вона дає нам захист та змогу бути незалежними, бути равними у колі інших держав.
Я училась в русской школе; мои родители говорят на русском, как и моя лучшая подруга и любимый мужчина.
Я думаю на русском, я выросла на нем, мне легче писать на этом языке, але я живу в Україні й хочу тут жити, саме тому я обираю українську мову як єдину державну, саме тому я поважаю українську культуру.
Natalie Skorykova, Київ