Починаючи з 1 травня 2019 роки буду введені зміни в ПДР України.
Зокрема, введено нові правила, які зобов’язують власників ТЗ наклеїти мітку радіочастотної ідентифікації про проходження обов’язкового техогляду, а водіїв під час зупинки поліцейським дати можливість зчитувати інформацію цієї мітки, повідомляє Автоцентр.
У п. 2.4 чинних ПДР йдеться про те, що після зупинки на вимогу поліцейського водій повинен пред’явити документи (права, техпаспорт і страховку), дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність ТЗ, оглянути його при наявності законних підстав, а також перевірити техстан ТЗ , які підлягають обов’язковому технічному контролю.
Ще 23 січня Кабмін прийняв постанову №46 і з 1 травня в підпункті 2.4 в) ПДР додали таку вимогу: «водій зобов’язаний дати можливість провести з використанням спеціальних приладів зчитування інформації з етикеткою мітки радіочастотної ідентифікації про проходження ТЗ обов’язкового технічного контролю».
Також в п. 30.2 зазначено, що самоклеящаяся мітка (її ще називають RFID-мітка) повинна бути розміщена на внутрішній стороні лобового скла в правому верхньому куті.
Нагадаємо, що згідно із законом про дорожній рух (стаття 35) обов’язковому технічному контролю, тобто попросту техогляду, НЕ підлягають легкові автомобілі (крім таксі та тих, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), а також мотоцикли та мопеди.
Втім, процедура обов’язкового техогляду для легкових авто передбачена договором про Асоціацію Україна-ЄС, є підготовлений законопроект, але його прийняття кілька разів відкладали.
Тоді хто ж тепер повинен отримати і наклеїти RFID-позначку техогляду? Все той же Закон про дорожній рух визначає періодичність обов’язкового техогляду для таких категорій ТЗ:
для легкових автомобілів, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, для вантажних авто до 3,5 т і причепів до них – кожні 2 роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 т і причепів до них, а також таксі – щороку;
для автобусів і спеціалізованих транспортних засобів для перевезення небезпечних вантажів – два рази на рік.