Тим, хто переживає, що внаслідок заміни Петра Порошенка на Володимира Зеленського Україну чекають кулуарні домовленості з Кремлем, масштабне обкрадання Ігорем Коломойським, сором за власного Президента.
Я сам за це дуже переживаю. Я проти того, щоб політичну кар’єру починали з посади Президента. Я за те, щоб українські політики спілкувалися українською мовою, захоплювалися українською культурою, були прикладом ввічливості і доброчесності.
І це ПОВНІСТЮ в наших руках. Я пам’ятаю, як я з колегами робив все можливе і неможливе, щоб не допустити визнання в нашій Конституції окупації частину Донбасу «особливостями самоврядування». Щоб не відбулися обіцяна Путіну амністія зрадників і легалізація їхніх збройних формувань. Як фізично зупиняв напівлегальну торгівлю ворогом, яка обплутувала керівництво нашої держави, Збройних сил, спецслужби корупційними зв’язками з Кремлем і його ставлениками на окупованих територіях. Як викривав схему «Ротердам плюс» Ахмєтова, нафтопровід Медведчука, оборудки ICU. Як домагався вигнання людей, яких Президент, міністр внутрішніх справ та інші високопосадовці зберігали на посадах всупереч закону «Про очищення влади».
Будьмо реалістами. Після Євромайдану Україна більшу частину часу утверджувалася, утверджується і буде утверджуватися як успішна, сильна, некорумпована європейська держава не завдяки, а всупереч Президенту Порошенку. Якщо Президент Зеленський вирішить повторити тактику «всіх обману і обкраду», його чекає ще більше політичне фіаско. Як і у 2014-ому у Порошенка, сьогодні у Зеленського є шанс зробити великий внесок у перемогу у Війні за Незалежність, в ліквідацію бідності і беззаконня. Якщо він не використає цей шанс, будемо це робити без нього. І не маю сумнівів – ті, кого ці вибори розділили, в цій справі знову будуть разом.