Було це 20 років тому. Я був закоханий в свою однокурсницю Тетяну. Дівчина начебто відповідала мені взаємністю, принаймні я так думав.
Ми тільки закінчили навчання, влаштувалися на роботу і вирішили одружитися. Тетяну трохи бентежило те, що я приїжджий, вона не дуже хотіла жити в гуртожитку, очікуючи квартири довгі роки. Але, я можна сказати, умовив її вийти за мене заміж.
У мене були цілком заможні батьки і обіцяли нам допомогти з житлом. Весілля, батько мій вирішив робити з розмахом. Тетяна навідріз відмовилася святкувати у мене в селі, тому мої батьки замовили хороший ресторан. Гостей запросили більше ста чоловік.
Нарешті прийшов знаменний день. Я заздалегідь приїхав до РАЦСу, і намотував кола чекаючи наречену. Вже і гості стали збиратися, а Тетяни все не було.
Я був налаштований рішуче, і готовий був чекати її до вечора. Моя мати вже стала неабияк нервувати і стояла зі сльозами на очах.
Раптом до мене підійшла подруга Тетяни, і шепнула на вухо, що дівчина передумала виходити заміж і не прийде. У мене все поплило перед очима, мені дуже стало прикро за себе, а ще більше за батьків і гостей, які їхали сюди з подарунками за сотні кілометрів.
Я нікому нічого не сказав і спустився вниз на лавочку. Несподівано, я почув чиєїсь схлипування, десь в кущах. Повернувшись, я побачив милу дівчину у весільній сукні та фаті.
Я підійшов до неї і поцікавився, чому вона плаче в такий день. Дівчина стала ридати ще голосніше і сказала, що наречений її кинув і не прийшов на весілля. Загалом, вона опинилася в такій же незручній ситуації як і я.
І тут мені прийшла в голову геніальна ідея. Я простягнув незнайомці руку, і сказав:
– Прошу у тебе руки і серця, будь ласка, будь моєю дружиною!
Дівчина подивилася на мене розгублено і кивнувши, мовчки простягнула мені руку.
Ми пішли до гостей, які подумали, що це моя наречена Тетяна і стали нам радісно аплодувати. Мій друг підбіг до мене і зашипів на вухо, що я божевільний. Я попросив його не заважати мені, а бігти швидше в РАЦС і домовиться про коригування ім’ені і прізвища в журналі реєстрації.
Загалом, розписали нас. Моя наречена Олена виявилася сиротою, у неї з гостей були тільки подружки. Мої гості так само не зрозуміли нічого. Ми відгуляли розкішне весілля. І прожили разом дуже щасливе життя, ні на хвилину не пошкодувавши про наш вчинок. У нас є все. Двоє чудових синів, шикарна квартира, велика дача. А найголовніше, міцна любов і взаєморозуміння.
Нещодавно, я зустрів свою наречену Тетяну і насилу впізнав її, відразу було помітно, що життя добряче побило жінку. Вона також впізнала мене і стала вибачатися за свій вчинок.
Я щиро подякував їй за те, що вона передумала. Адже тоді, я б не зустрів найкращу жінку на землі.