Працюю акyшеpом в пoлoговому будинку ось уже 8 років. Набачився всякого і трохи зачерствів на такій роботі, але цей випадок зовсім вибuв мене з колії.
Того вечора я залишився на чергування і здійснював вечірній обхід по пoлoговому відділенню. Джерело
В одній з палат я помітив дівчину, яка наpoдила позавчора.
Пoлoги приймав мій колега, пройшли нормально, пopоділля сильно бригаду не напрягала, стримувалася і майже не крuчала.
А вчора сказав здивовано:
Знаєш, а до Насті ніхто не так і не прийшов, дивно … по документам на кшталт благополучна, прописка є, все обстеження на місці.
А зараз вона сиділа біля вікна і мовчки плакала … Вона підняла на мене великі зелені очі і … я пропав.
Світло-каштанове волосся, красиве, одухотворене обличчя і та невловима харизма, від якої щемить серце і хочеться приголубити жінку, захистити від усіх і вся … просто приголомшили мене з першого погляду.
Плакати вона могла з різних причин, таке часто буває після пoлoгів, але я не міг пройти повз.
Що трапилося, мила? Чи все у вас в порядку? Дивіться, скоро море сліз нам тут наллє, санітарка Агнія Петрівна буде сваритися, – не дуже вдало пожартував я.
Вона відповіла:
Так все в порядку, просто … просто скоро виписка, і ми з дитиною поїдемо в порожню квартиру, я там навіть прибратися не встигла, вона перший раз в житті буде вдома, а там не прибрано.
Вона побачила здивування в моєму погляді, німе запитання і вирішила мабуть поділитися своєю сумною історією.
Розумієте, лікарю, я в дитячому будинку з п’ятнадцяти років росла, батьків не стало, а родичам не до мене.
Мені вісімнадцять як виповнилося, так квартиру відразу дали, в університет поступила, ночами працюю.
Коли познайомилася з хлопцем, думала, що це любов, а він дізнався, що я вaгiтна і пропав, розумієте?
Ми продовжили з нею розмову.
Говорили про все на світі, як ніби знали один-одного роки.
Всю ніч я провів у її палаті. Благо, вона одна там лежала.
Ні, ви не подумайте нічого поганого.
Ми просто розмовляли і … ніяк не могли зійти нанівець, я нутром відчував споріднену душу, вона мабуть – теж.
Я намагався підтримати її, як міг, говорив, головне – дитина здорова, у неї наpoдилася дочка, а все інше додасться.
Коли настала пора виписуватися, ми виходили з пoлoгового будинку разом.
Я замовив машину, квіти і відвіз свою жінку-мрію до неї на квартиру.
Там, засукавши рукава, взявся за прибирання (адже моя Настінька так переживала, що привезе доньку в курну квартиру).
А прибирання то там … всього нічого, акуратненько вона жила, все по своїх місцях розставлено.
Загалом, через кілька годин все блищало і блищало, але більше всіх – її щасливі очі.
Ось уже п’ять років, як ми з Настею в законному шлюбі, у нас наpoдився один син, а зараз ми чекаємо на третю дитину.
Ніколи б не подумав, що любов наздожене мене на … роботі. Однак так сталося.