Приходжу сьогодні в аптеку, а там наступна картина. Стоїть біля віконця бабулька, років вісімдесят на перший погляд. Намагається розглянути написи на упаковці таблеток, які їй дівчина-фармацевт дала. Природно, нічого в неї не виходить, так як зір не дозволяє прочитати настільки дрібний шрифт.
«Донечко, ти мені скажи, тут упаковка хоча б помаранчева? Мені лікар сказав, що ліки відрізняються. Є з такою ж назвою, але в червоній упаковці. А мені потрібні в помаранчевій»- звертається старенька з проханням до провізора.
«Жінко, я вам кажу, що у нас тільки в червоній упаковці є! І взагалі, немає ніякої різниці в кольорі упаковки! І не буває таких таблеток в помаранчевому кольорі!»- роздратовано відповідає дівчина.
«Донечко, ну як же так, я завжди у вас брала в помаранчевій упаковці,» – заперечує пенсіонерка.
«Та дуже здорово, що ви брали! Ви ці брати будете чи ні? Вас он люди чекають!»- мало не на крик перейшла фармацевт.
«Та нічого страшного, я не поспішаю, нехай жінка розбереться,” – зауважив я.
«Так вона вже тут півгодини розбирається. Хотіла б купити, так купила б уже! В аптеку приходять розважитися! Вдома нікому мізки пудрити, так сюди йдуть!» – відповіла дівчина.
«Та що ви таке говорите, як це нема чого робити! Просто мені ж розібратися треба, щоб потрібні ліки купити! Вам легко говорити, а у мене очі майже нічого не бачать! Та й ліки дорогі, куплю не ті, потім грошей на потрібні не залишиться!»- запереживали бабуся.
«Які дорогі, вони 200 гривень за все коштують!» – розсміялася фармацевт.
«Доню, ось вийдеш на пенсію, зрозумієш, що таке ці двісті гривень,» – мало не заплакала старенька.
Не став я чекати продовження цього діалогу, та й жінку виручати потрібно було.
«Дайте мені будь ласка ці ліки в помаранчевому кольорі,» – звернувся я до дівчини.
«У нас такого немає!» – була суха відповідь.
Заходжу в інтернет, вибираю назву аптеки і заходжу на її сайт. Знаходжу ліки за назвою і бачу, що продаються вони в двох варіантах. І другий варіант, дійсно, з помаранчевій упаковкою. Різниться в дозуванні. Оформляю інтернет-замовлення, приходить СМС: «Ви зможете забрати замовлення в аптеці за такою то адресою.»
Диктую дівчині номер замовлення, та знехотя йде до холодильника і дістає потрібний препарат.
Ось що це таке було? Озлобленість на людей? Небажання працювати? Неповага до старших? Чи повна некомпетентність?